Загальну схему оформлення заповіту можна проілюструвати так: Особа – Нотаріус – Заповіт
Як це працює: заповіт
Відповідно до положень Цивільного кодексу, Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. При цьому особа повинна мати повну цивільну дієздатність.
За юридичною природою заповіт – односторонній правочин, і у ньому набуває вираження воля тільки однієї особи – заповідача. Особливість також полягає у тому, що правові наслідки виникають тільки після смерті особи, яка його склала.
Що таке заповіт?
Існують кілька різновидів заповіту:
Звичайний – заповіт, у якому особа просто визначає спадкоємців чи порядок спадкування.
Секретний – від звичайного відрізняється тим, що посвідчується нотаріусом без ознайомлення зі змістом самого документу. Особа, яка його склала, подає його в заклеєному конверті, на якому має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
Після відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення заповіту, про який повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих ЗМІ.
Заповіт з умовою – відрізняється тим, що для отримання особою спадщини встановлюється умова, яка має бути дотримана на момент відкриття спадщини. Найчастіше – це умови щодо наявності інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Особа, призначена у такому заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.
Заповіт подружжя – спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
Різновиди заповіту
Заповідач має право в заповіті:
- Призначити спадкоємця – визначити особу і ті права та/або обов’язки, які вона успадкує.
- Підпризначити спадкоємця – визначити особу, яка отримає спадщину замість основного спадкоємця, якщо той помре до відкриття спадщини, або іншим чином не зможе прийняти її (наприклад, буде усунутий від спадкування чи не буде виконана умова)
- Визначити обсяг спадщини – якщо особа хоче, щоб лише частина спадщини розподілялася за заповітом, інша частина буде спадкуватися за законом.
- Зробити відповідальний відказ. У Цивільному кодексі окремо розкривається один із видів відказу, коли на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Суть полягає у передані у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.
- Покласти на спадкоємця певні обов’язки – вони можуть бути будь-якими, від кремації тіла до організації доставки майна іншим спадкоємцям.
Що у заповіті може зробити заповідач?
Існують і певні вимоги до заповіту. По-перше – обов’язкова письмова форма. Розпорядження перед смертю, повідомлене усно, офіційно заповітом вважатися не буде. Також у заповіті має бути зазначений час і місце його складання. Цілком логічно, що письмовий заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо у зв’язку з хворобою або фізичною вадою особа не може підписатися власноручно, за її дорученням текст заповіту в її присутності підписує інша особа.
Ще одна важлива вимога – посвідчення уповноваженою на це особою. Ця ж особа посвідчує підписи свідків, якщо вони наявні.
Вимоги до заповіту
Хто може посвідчити заповіт?
За загальним правилом, заповіт посвідчується нотаріусом, але у встановлених законом випадках це може здійснити інша особа.
Так, у населених пунктах, де немає нотаріусів, це може зробити уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування. Якщо особа знаходиться у закладі охорони здоров’я – заповіт може посвідчити головний лікар, його заступник з лікувальної частини, або черговий лікар.
Заповіт моряка може посвідчити капітан морського судна, якщо воно знаходиться у плаванні, а під час наукових експедицій – їх начальник. Заповіт військовослужбовця може засвідчити командир військової частини, а особи, яка перебуває в установі виконання покарань – начальник цієї установи.
Слід також відзначити, що такі заповіти обов’язково посвідчуються за участю не менш як двох свідків.
Хто може посвідчити заповіт?
Після складення заповіту особа має право скасувати його, внести зміни, або скласти новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Що важливо: заповіт, складений з порушеннями форми, порядку посвідчення, або складений особою, яка не має на це права – вважаться нікчемним, тобто із самого початку не породжує правових наслідків.
На що заповідач має право
Так як заповіт складається за життя людини, а підлягає виконанню тільки після її смерті, дуже важливо скласти його так, щоб в майбутньому не було можливості двозначно трактувати волю заповідача. Це дасть можливість уникнути спорів і конфліктів при набутті спадщини.
Нагадаємо, що про загальну процедуру спадкування, а також осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, незалежно від вказання у заповіті, можна прочитати у статті «Як це працює: оформлення спадщини».
Інфографіка: Рузанна Давітян
