Особа набуває статусу конкурсного кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.
Такого висновку дійшов КГС ВС у постанові №910/4475/19, передає «Закон і Бізнес».
Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі про банкрутство банку, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, а також призначив розпорядника майна боржника. Ухвала мотивована тим, що фінансова установа не є банком і має ознаки неплатоспроможності.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України на ухвалу місцевого господарського суду закрив з тих підстав, що особи, які подали апеляційні скарги, не мають статусу учасника справи про банкрутство у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
КГС ВС оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ФГВФО та НБУ скасувала, справу в цій частині передала на розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому суд касаційної інстанції дійшов правового висновку, зокрема, про те, що особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:
– подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника, а також документів, що їх
підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 1 ст. 45 КУзПБ);
– розгляд господарським судом заяви конкурсного кредитора у попередньому засіданні суду (ч. 6 ст. 23, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ);
– визнання вимог такого кредитора, що формалізується у судовому рішенні господарського суду – ухвалі (ч. 6 ст. 23, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ).
Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв’язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю право заперечувати у
підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство – щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно – і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство в розумінні ч. 1 ст. 254 ГПК України.
