ТОВ «К» звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФСУ, у якому просило скасувати рішення Комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних (далі – ПН) від 31.05.2018 р. (позивач – продавець) як таке, що є протиправним, і зобов’язати Державну фіскальну службу України (далі – ДФСУ) зареєструвати податкові накладні. Суд позов задовольнив. Податковий орган подав апеляційну скаргу. Докладніше про судову практику в цій ситуації – далі.
Суд, вирішуючи справу, наголосив таке:
- судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ «К» є: електромонтажні роботи; діяльність у сфері архітектури; будівництво житлових і нежитлових будівель. Для здійснення господарської діяльності підприємство має відповідне обладнання для виконання будівельних робіт на підставі договору оренди, постійний штат працівників і відповідну ліцензію;
- між TOB «К» (субпідрядник) і контрагентом (генпідрядник) було укладено договір субпідряду, за умовами якого субпідрядник зобов’язується виконати будівельно-монтажні роботи на об’єкті;
- квитанціями від 18.06.2018 р. позивача повідомлено, що податкові накладні прийнято. Водночас реєстрацію зазначених накладних було зупинено з таких причин: «відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку» (лист ДФСУ від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18);
- 21.06.2018 р. позивач направив до ДФСУ відповідні повідомлення щодо подання документів про підтвердження реальності здійснення операцій за ПН/РК, реєстрацію якої зупинено, а також надані відповідні пояснення та копії документів на підтвердження господарської операції;
- аналізуючи правові норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що фіскальний орган був зобов’язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлено пп. 1.6 п. 1 Критеріїв, а й на відповідне рішення, яким позивача віднесено до переліку ризикових платників.
Водночас належної мотивації, підстав і причин віднесення ТОВ «К» до ризикових платників податків відповідно до пп. 1.6 п. 1 Критеріїв оскаржувані рішення не містять. Ані протоколу засідання комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку, відповідачем не надано до суду першої інстанції чи під час апеляційного розгляду справи.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 р. у справі № 0840/3106/18: невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Апеляційну скаргу ГУ ДФСУ залишити без задоволення.
