Припинення трудових відносин – це неприємна, але звична річ на ринку праці. Аби «розлучення» роботодавця і працівника було цивілізованим й влаштовувало обидві сторони, слід дотримуватися вимог трудового законодавства. Зокрема, роботодавець мусить виплатити вихідну допомогу працівнику в разі його звільнення внаслідок певних обставин. Державна служба зайнятості роз’яснила всі нюанси цього делікатного питання.
Вихідна допомога є гарантією, що уможливлює тимчасову заміну заробітку для працівника і дає йому змогу зосередитися на пошуку нової роботи.
Розмір вихідної допомоги диференціюється залежно від підстави звільнення.
Не менше середнього місячного заробітку:
- у разі припинення трудового договору у випадку відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП);
- у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
- у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі (п. 2 ст. 40 КЗпП);
- у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).
У розмірі двох мінімальних заробітних плат:
- у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП).
Не менше тримісячного середнього заробітку:
- у разі припинення трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. ст. 38 і 39 КЗпП).
Не менше шестимісячного середнього заробітку:
- у разі припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП).
Не менше чотиримісячного середнього заробітку:
- у випадку звільнення на підставі змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату (п. 1 ст. 40 КЗпП) працівника, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I категорії (ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). При цьому кошти в розмірі трикратної середньомісячної зарплати компенсуються з бюджету органами соцзахисту, центрами з нарахування та виплати соціальної допомоги, управліннями праці і соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян.
Більший розмір вихідної допомоги може бути визначений колективним і трудовим договором. Згідно зі ст. 116 КЗпП України у разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим вимоги про розрахунок.
