12 січня Президент України П. Порошенко підписав Указ «Про Стратегію сталого розвитку “Україна-2020”»
Стратегія сталого розвитку України на період до 2020 року визначає цілі, напрями, пріоритети розвитку країни, а також містить 25 ключових показників, за якими можна буде оцінити перебіг виконання реформ і програм. Метою реформ задекларовано досягнення європейських стандартів життя та гідного місця Україні в світі. У перспективному розвитку країни визначено чотири основні вектори:
– вектор розвитку – забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ і, як наслідок, підвищення стандартів життя. Україна має стати державою із сильною економікою та з передовими інноваціями;
– вектор безпеки – забезпечення гарантій безпеки держави, бізнесу та громадян, захищеності інвестицій і приватної власності;
– вектор відповідальності – це забезпечення гарантій, що кожен громадянин, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, матиме доступ до високоякісної освіти, системи охорони здоров’я та інших послуг у державному та приватному секторах;
– вектор гордості – забезпечення взаємної поваги та толерантності в суспільстві, гордості за власну державу, її історію, культуру, науку, спорт.
У рамках названих чотирьох векторів руху «Стратегія-2020» включає в себе 62 реформи. З них пріоритетними визначено вісім реформ і дві програми. При цьому в документі уточнюється, що кількість і зміст названих реформ та програм розвитку держави можуть змінюватися в процесі реалізації.
Як першочергові визначені реформа системи національної безпеки й оборони, оновлення влади та антикорупційна реформа, судова й реформа правоохоронної системи, децентралізація та реформа державного управління, дерегуляція й розвиток підприємництва, реформа системи охорони здоров’я та податкова реформа.
Як зазначається в Указі, головною метою реформи системи національної безпеки та оборони визначено підвищення обороноздатності держави, реформування Збройних сил України та інших військових формувань України відповідно до сучасних вимог і з урахуванням досвіду, набутого під час антитерористичної операції, а також розвиток оборонно-промислового комплексу для максимального задоволення потреб армії.
Серед головних заходів реалізації реформи системи національної безпеки та оборони передбачається здійснити функціональну оптимізацію (скорочення дублюючих і зайвих структур), централізацію закупівель, оптимізацію системи логістичного забезпечення, оновлення доктринальних і концептуальних підходів до забезпечення національної безпеки, створення ефективної державної системи кризового реагування (мережі ситуаційних центрів центральних органів виконавчої влади) за провідної ролі Ради національної безпеки і оборони України, залучення іноземних інвестицій та формування ефективної моделі державно-приватного партнерства, запровадження кластерного принципу ротації кадрів, перегляд кваліфікаційних вимог й забезпечення чіткого дотримання цих вимог і повна переатестація кадрів, водночас вирішальними мають бути не тільки професійні, а й особистісні якості людини.
Основною метою антикорупційної реформи документом визначено істотне зменшення корупції в Україні, зменшення втрат державного бюджету та бізнесу через корупційну діяльність, а також підвищення позицій України в міжнародних рейтингах, що оцінюють рівень корупції.
Досягненню мети має сприяти впровадження нових антикорупційних механізмів. Серед них – декларування майнового стану публічних службовців, запобігання та врегулювання конфліктів інтересів, перевірка доброчесності службовців і моніторинг їхнього способу життя. Подолання політичної корупції потребує докорінної реформи системи політичного фінансування. Важливим є використання новітніх технологій, зокрема для забезпечення державою доступу до інформації у формі «відкритих даних».
Зокрема, в Указі наголошується на необхідності створення ефективної інституційної системи запобігання й протидії корупції, чому має сприяти заснування Національного антикорупційного бюро України (для виявлення та розслідування корупційних злочинів вищих посадових осіб) і Національного агентства з питань запобігання корупції – для впровадження інструментів запобігання корупції та здійснення контролю за доброчесною поведінкою службовців (правил щодо конфлікту інтересів, декларування майна тощо).
Метою судової реформи Указ «Про Стратегію сталого розвитку “Україна-2020”» називає реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів задля практичної реалізації принципів верховенства права й забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справ незалежним і неупередженим судом. Реформа має забезпечити функціонування судової влади, що відповідає суспільним очікуванням щодо незалежного та справедливого суду, а також європейській системі цінностей і стандартів захисту прав людини.
Як зазначається в документі, реформа проводитиметься у два етапи:
– перший етап – невідкладне оновлення законодавства, спрямоване на відновлення довіри до судової влади в Україні;
– другий – системні зміни в законодавстві: прийняття нової Конституції України та на основі відповідних конституційних змін – нових законів, що стосуються судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів.
Метою реформи правоохоронної системи Стратегія визначає коригування завдань і функцій правоохоронних органів, упровадження нових засад проходження служби, нових критеріїв оцінки роботи правоохоронців для підвищення рівня захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства й держави від протиправних посягань.
Указом підкреслюється необхідність функціональних та організаційних перетворень у системі Міністерства внутрішніх справ України, чіткого розподілу функцій із формування політики, що має здійснюватися міністерством, і реалізації політики, що має здійснюватися окремим центральним органом виконавчої влади в системі Міністерства внутрішніх справ України – Національною поліцією. Політичне управління та професійне керівництво у сфері правопорядку, відповідно до документа, мають бути чітко розмежовані, як це передбачено Європейським кодексом поліцейської етики.
В Указі «Про стратегію сталого розвитку “Україна-2020”» наголошується на потребі забезпечити прозору систему конкурсного добору осіб на посади, створити нову систему атестації персоналу органів правопорядку, змінити підходи до підготовки працівників цих органів, що повинно забезпечити зміну їхнього ставлення до виконання службових обов’язків у напрямі усвідомлення їх як надання оплачуваних державою послуг із забезпечення насамперед безпеки кожної особи, її особистих і майнових прав, суспільних та державних інтересів.
У сфері децентралізації та реформи державного управління Стратегія визначає орієнтиром побудову прозорої системи державного управління, створення професійного інституту державної служби, забезпечення її ефективності. Результатом реалізації реформи має стати створення ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури публічної адміністрації із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій
(е-урядування), яка здатна виробляти й реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток та адекватне реагування на внутрішні й зовнішні виклики.
Що стосується питання дерегуляції та розвитку підприємництва, то реформа в цій сфері має на меті створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, розвитку малого й середнього підприємництва, залучення інвестицій, спрощення міжнародної торгівлі та підвищення ефективності ринку праці.
Ця реформа пов’язана з іншою – податковою, відповідно до завдань якої має бути побудована проста та економічно справедлива податкова система з мінімальними затратами часу на розрахунок і сплату податків, яка б створювала необхідні умови для сталого розвитку національної економіки, забезпечувала достатнє наповнення державного бюджету України й місцевих бюджетів. Головними напрямами реформи визначено перехід від наглядово-каральної функції фіскальних органів до обслуговуючої; зменшення кількості податків, їхнього розміру та спрощення порядку розрахунку й сплати; упровадження електронних сервісів для платників податків; зменшення податкового навантаження на заробітну плату з метою її детінізації; удосконалення законодавства України, спрямованого на посилення боротьби зі схемами ухиляння від сплати податків як юридичними, так і фізичними особами, зокрема вдосконалення адміністрування податку на додану вартість, формування системи податкового контролю залежно від ступеня ризику в діяльності платників податків, забезпечення відкритості доступу до інформації про сплату податків, удосконалення законодавства з питань трансфертного ціноутворення, впровадження контролю за видатками фізичних осіб.
Здійснення реформи системи охорони здоров’я спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Головними напрямами реформ у цій галузі мають стати підвищення особистої відповідальності громадян за власне здоров’я, забезпечення для них вільного вибору постачальників медичних послуг належної якості, надання для цього адресної допомоги найбільш соціально незахищеним верствам населення, створення бізнес-дружньої обстановки на ринку охорони здоров’я.
Серед пріоритетів Стратегії також реалізація двох програм – енергонезалежності та популяризації України у світі та просування інтересів держави у світовому інформаційному просторі.
Головне завдання програми енергонезалежності – забезпечення енергетичної безпеки й перехід до енергоефективного та енергоощадного використання й споживання енергоресурсів із впровадженням інноваційних технологій. Основними цілями державної політики в цій сфері визнано зниження енергоємності валового внутрішнього продукту (на 20 % до кінця 2020 р.) шляхом забезпечення (упровадження) 100 % обов’язкового комерційного обліку споживання енергоресурсів (енергії та палива), переходу до використання енергоефективних технологій та обладнання, зокрема через механізм залучення енергосервісних компаній, реалізації проектів з використанням альтернативних джерел енергії; забезпечення максимально широкої диверсифікації шляхів і джерел постачання первинних енергоресурсів, зокрема нафти, природного газу, вугілля, ядерного палива, нарощування видобутку вітчизняних енергоносіїв, запровадження прозорих конкурентних правил розробки та використання родовищ енергоносіїв; лібералізація ринків електричної й теплової енергії, вугілля та газу, перехід на нову модель їх функціонування; інтеграція енергосистеми України з континентальною європейською енергосистемою ENTSO-E; реорганізація публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”» відповідно до Третього енергетичного пакета Європейського Союзу; повна реформа системи ціно- та тарифоутворення на енергію та паливо, зокрема перегляд механізму формування балансу енергоресурсів, відмова від перехресного субсидування та державного дотування; залучення іноземних інвестицій в енергетичний сектор України, зокрема до модернізації Єдиної газотранспортної системи України, електрогенеруючих потужностей та електромереж; реформа вугільної галузі та залучення стратегічних інвесторів, приватизація перспективних і ліквідація (консервація) збиткових вугледобувних підприємств; модернізація інфраструктури паливно-енергетичного комплексу.
Головна мета популяризації України у світі – формування довіри до України, спрямування її позиціонування у світі на користь політичним й економічним інтересам Української держави, а також на зміцнення її національної безпеки і відновлення територіальної цілісності. Ключове завдання – формування позитивного іміджу України як європейської, демократичної, конкурентоспроможної держави із сприятливим бізнес-кліматом, зі своїм унікальним місцем у світовому розподілі праці та інтегрованої в глобальні ланцюги створення доданої вартості.
Програма фокусуватиметься на забезпеченні підсилення інституційної спроможності для здійснення міжнародних стратегічних комунікацій; синергії зусиль органів влади, бізнесу та громадянського суспільства для просування України у світі; збільшення та оптимізації присутності України на міжнародних заходах і майданчиках; присутності в міжнародному академічному, культурному та громадському середовищі.
Як ішлося вище, реалізація Стратегії передбачає досягнення 25 ключових показників, що оцінюють перебіг виконання реформ і програм. Зокрема, планується, що в рейтингу Світового банку Doing Business Україна посяде місце серед перших 30 позицій, рейтинг за зобов’язаннями в іноземній валюті за шкалою рейтингового агентства Standard and Poors становитиме не нижче інвестиційної категорії «ВВВ», валовий внутрішній продукт (за паритетом купівельної спроможності) у розрахунку на одну особу, який розраховує Світовий банк, підвищиться до 16 тис. дол. США.
Чисті надходження прямих іноземних інвестицій до 2020 р. мають перевищити 40 млрд дол. США, витрати на національну безпеку й оборону – не менше 3 % ВВП. За індексом сприйняття корупції, який розраховує Transparency International, Україна має увійти до 50 найкращих держав світу.
Головною передумовою реалізації Стратегії є суспільний договір між владою, бізнесом і громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності.
Згідно з Указом, Кабінет Міністрів України має щороку до 15 лютого затверджувати план дій щодо реалізації положень Стратегії та щоквартально інформувати про стан виконання плану дій щодо реалізації положень Стратегії.
Коментуючи затвердження Стратегії, заступник голови Адміністрації Президента, секретар Національної ради реформ Д. Шимків зауважив, що її розробка відбувалася в кілька етапів із залученням широкого кола експертів та громадськості. «Ми почали розробку Стратегії в липні цього року із запрошення громадськості надавати свої пропозиції щодо бачення розвитку країни. Після цього ми провели декілька десятків обговорень та консультацій із фахівцями та громадськістю, організували можливість та отримали зауваження та пропозиції до Стратегії онлайн, провели онлайн-опитування про ключові показники ефективності розвитку країни», – сказав Д. Шимків (http://www.newsru.ua/ukraine/12jan2015/utverdil_strategiu.html). – 2015. – 12.01).
Водночас, аналізуючи положення Указу «Про стратегію сталого розвитку “Україна-2020”», ряд експертів та оглядачів звернув увагу на окремі недопрацювання й прогалини.
Так, співголова Коаліції з протидії дискримінації в Україні Н. Боярський, коментуючи Указ № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку “Україна-2020”», наголосив на тому, що в документі мало йдеться про наміри запобігання чи протидії дискримінації. «Щодо запобігання дискримінації в Стратегії згадується тільки Програма національної єдності та підтримки національних меншин. Проте вбачається дивним у цьому контексті, що в Стратегії жодного разу не згадується український Крим як територія, яка потребує особливої уваги», – зазначив Н. Боярський.
Експерт стверджує, що, прочитавши документ «Україна-2020», «одразу помічаєш – законодавець продовжує заплющувати очі на проблеми дотримання прав та інтересів різноманітних меншин в Україні». «І це дуже сумно. Адже події попереднього року показали, що саме необдумана політика та спекуляції навколо теми дискримінації можуть стати приводом для трагедій», – коментує Н. Боярський. У цьому контексті нагадаємо, що однією з вимог наближення України до Європейського Союзу є ефективне антидискримінаційне законодавство.
У свою чергу, оглядач видання «Україна комунальна» К. Меркулов зауважує, що до переліку пріоритетних не потрапила й реформа житлово-комунального господарства, нагальність якої до цього неодноразово підкреслювалася (http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/strategja-ukrajina—2020-ne-dlja-zhkg-40749. – 2015. – 16.01).
Водночас занепокоєння оглядача викликає те, що Президент, затверджуючи своїм Указом Стратегію, порушив питання, які перебувають поза зоною його прямої компетенції, встановивши обов’язок Кабінету Міністрів щороку до 15 лютого затверджувати плани дій щодо реалізації «Стратегії-2020» та інформувати щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, про перебіг виконання плану її реалізації. «…Ми живемо в парламентсько-президентській, а не президентсько-парламентській республіці (тобто тональність економічної політики держави все-таки визначає уряд). Чи це слід сприймати як “обмовку за Фрейдом”, що переписуючи Конституцію, П. Порошенко намагатиметься де-факто повернути повноваження Януковича – Кучми?» – задається питанням
К. Меркулов.
Експерти також звертають увагу на декларативність ряду актуальних положень Стратегії. Так, позитивно відзначаючи представлення в документі мети, векторів руху, дорожньої карти, першочергових пріоритетів та індикаторів становлення й розвитку України в різних сферах, Н. Боярський разом з тим зауважує: «Останнім часом під брендом “великих реформ” розробляється низка документів. Часто – поспіхом і доволі декларативно. До прикладу, варто лише згадати про розробку Національної стратегії у сфері прав людини. …Будемо сподіватись, що за Стратегією будуть інші нормативні акти, а головне – дії, що виправлять ймовірні недоліки прийнятого документа. Чи не завдання усіх людей доброї волі – контролювати процес її втілення», – наголошує експерт (Центр інформації про права людини (http://humanrights.org.ua/material/u_strategiji_stalogo_rozvitku_ukrajini_ni_slova_pro_krim__pravozahisnik). – 2015. – 14.01).
На декларативність окремих положень затвердженої Президентом України П. Порошенком «Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”» звертають увагу й автори аналітичної записки, підготовленої експертами аналітичного центру «Нова соціальна та економічна політика» (НоСЕП), за висновками яких документ не дає відповіді на запитання: як Україні вийти з нинішньої економічної кризи для подальшого розвитку?
Як зазначається на сайті центру, «Стратегію сталого розвитку “Україна-2020”» було представлено в серпні 2014 р., і за час до ухвалення цього документа його автори не зробили серйозних правок, «не просунулися ні на крок, трохи “приправивши” цей документ “посланнями” і формулюваннями з Коаліційної угоди». Як ідеться в коментарі, мета Стратегії, яка полягає в тому, щоб «до 2020 р. вийти на європейські стандарти життя і провідні позиції України у світі», не дає відповіді на запитання, як подолати кризу, що охопила країну в 2014 р. і яка, очевидно, триватиме і у 2015 р.
Експерти НоСЕП зазначають, що в 2014 р. промислове виробництво впало на 10 %, інфляція досягла рекордного у XXI ст. рівня 24,9 %, гривня ослабла удвічі; резерви Нацбанку зменшилися до 10-річного мінімуму
(7,5 млрд дол.); зовнішній борг зріс майже удвічі та «перейшов» уже «червону межу» (60 % від ВВП), кожний шостий банк у державі – визнано неплатоспроможним; безробіття майже досягло 10 %. У цій ситуації, на думку аналітиків НоСЕП, ключовим завданням є подолання кризи, відновлення макроекономічної та соціальної стабільності, але воно виявилося «за рамками» Стратегії.
Ще одним слабким місцем документа, як зазначається в коментарі НоСЕП, є перенасиченість фразами-побажаннями, замість конкретних ініціатив. Водночас у ній мало йдеться про кроки, необхідні для поліпшення бізнесу та інвестклімату: «Автори реформи пропонують наступні п’ять років “годувати” інвесторів формуванням та просуванням бренд-меседжів на кшталт: Україна – хаб для інвестицій».
На думку експертів, існують великі ризики того, що у влади на все й одразу не вистачить ні сил, ні ресурсів, а отже, у кінцевому рахунку більшість реформ буде або провалено, або не виконано. «У найближчі п’ять років у децентралізованій, воюючій, бідній, залежній від зовнішнього фінансування країні має бути здійснено 62 реформи. Навіть по 12 у середньому реформ на рік – при тому, що за дев’ять місяців не було зроблено жодної – виглядає надто фантастично», – вважають у НоСЕП.
Іншим серйозним недоліком документа там називають малореалістичність поставлених у Стратегії завдань. Наприклад, це стосується завдання довести ВВП (за паритетом купівельної спроможності) у розрахунку на одну особу до 16 тис. дол. США. «За останнє десятиліття у світі не було жодного прецеденту подвоєння ВВП за паритетом купівельної спроможності за п’ять років; Україні для досягнення “цілі” необхідно буде як мінімум щорічне 10-відсоткове зростання економіки, ревальвація національної валюти до 10–12 грн/дол.. США при річній інфляції не вище за 5 %», – ідеться в коментарі НоСЕП.
З іншого боку, автори Стратегії, наголошують експерти, пропонують досягати показників, що вже раніше досягалися Україною. Так, одним з індикаторів реалізації Стратегії документом визначається участь України в міжнародному дослідженні якості освіти PISA і входження до переліку 50 кращих країн-учасниць такого дослідження. «Проте Україна вже двічі брала участь в аналогічному дослідженні (TIMSS), підвищивши своє місце в математиці з 25 місця в 2007 р. до 19 місця у 2011 р. (одразу за Швецією), в природничих науках за цей же період – з 19 до 17–18місця (яке Україна розділила з Італією), навряд чи стане великим досягненням – у наступні п’ять років увійти до 50 провідних країн у рейтингу, де всього бере участь 65 держав», – звертають увагу в НоСЕП.
У Стратегії також наголошується, що до 2020 р. має бути забезпечено максимальне відношення загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу до ВВП на рівні не вище 60 %. Експерти наголошують на тому, що «ця планка вже перейдена» і має становити за підсумками 2014 р. 75–80 % ВВП, а до кінця поточного року – 90–95 %. «Щоб зменшити борг до рівня 60 % українська економіка має або зростати китайськими темпами, або припинити позичати, проте весь сенс роботи уряду в 2014 р. і початку 2015 р. полягав у задоволенні вимог МВФ для отримання чергового траншу кредиту, що робить цей показник штучним», – зазначають аналітики НоСЕП (Аналітичний центр «Нова соціальна та економічна політика», НоСЕП (http://www.newsep.com.ua/blog/77). – 2015. – 13.01).
Отже, Указ «Про Стратегію сталого розвитку “Україна-2020”» є документом, який затвердив основні напрями і вектори розвитку України в найближчі роки, визначив пріоритетні реформи та ті результати, яких має досягти суспільство внаслідок їх реалізації. Незважаючи на декларативність і загальні формулювання окремих положень Стратегії, саме ступінь її реалізації визначатиме майбутні контури Держави Україна.
