12 жовтня в Парламентській асамблеї Ради Європи обговорили ухвалений в Україні закон про освіту, яким розширюють застосування української мови у школах. Пункт про обов’язкове навчання українською мовою у середніх і старших класах викликав дискусії в залі. Із критикою здебільшого виступили представники Румунії, Угорщини та Молдови. У підсумку резолюцію з 15 пунктів було ухвалено з 10 поправками.
Новий український закон про освіту: основна перешкода для викладання рідних мов національних меншин
1. Парламентська асамблея занепокоєна статтями, що стосуються освіти мовами меншин у новому законі про освіту, ухваленому 5 вересня 2017 року Верховною Радою України і підписаному 27 вересня 2017 року президентом України Петром Порошенком.
2. Багато сусідніх країн стверджувало, що цей акт порушує права осіб, які належать до національних меншин, і порушує чутливі питання українського правопорядку. Асамблея висловлює жаль у зв’язку з тим, що не проводили жодних реальних консультацій із представниками національних меншин в Україні за новою редакцією ст. 7 закону, ухваленого Верховною Радою. (Цієї пропозиції не було в проекті резолюції. За його додавання проголосували представники Румунії, Німеччини, Сербії та Угорщини. – “ГОРДОН”).Асамблея зазначає, що українська влада подала текст закону про освіту Європейській комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) для отримання висновку, який має бути подано до кінця 2017 року; однак асамблея висловлює невдоволення тим, що цей крок не було зроблено до ухвалення закону про освіту. Крім того, асамблеї відомо, що в березні 2017 року консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин висловив свою думку щодо України (4-й раунд), яку має бути оприлюднено на початку 2018 року, і що доповідь щодо України, подану комітетом експертів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (серія європейських договорів – СЕД №148), розглядає комітет міністрів.
3. Асамблея бере до уваги серйозне занепокоєння щодо низки правових питань. (У проекті замість цього були слова: “У цих умовах асамблея вважає передчасним виступати з будь-якого правового питання”. За їхню заміну на ті, що увійшли в підсумковий текст, висловилися Румунія, Німеччина, Сербія та Угорщина. –“ГОРДОН”). Вона вважає, що важливо виконувати зобов’язання, засновані на Європейській конвенції про права людини (СЕД № 5), Рамковій конвенції про захист національних меншин (СЕД № 157, “Рамкова конвенція”) та Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, а також сприяти відновленню конструктивного діалогу між різними зацікавленими сторонами. У цьому плані, на думку асамблеї, три взаємозалежні принципи мають скеровувати зацікавлені сторони до більш узгоджених домовленостей.
4. Перший полягає в тому, що знання державної мови будь-якої країни є чинником соціальної згуртованості та інтеграції, і держави мають право сприяти вивченню державної мови і просити, щоб вона була мовою навчання для всіх.
(Представники Сербії, Боснії та Герцеговини, Німеччини, Угорщини, Польщі та Румунії пропонували замість цього в пункті №4 написати: “Відповідно до статті 8 Європейської хартії регіональних мов або меншин, ратифікованої Україною, право навчатися відповідною регіональною мовою або мовою меншини на різних рівнях системи освіти має бути забезпечено “без шкоди для викладання офіційної мови держави”. Поправку було відхилено. – “ГОРДОН”).
5. Другий принцип полягає в тому, що, як заявив консультативний комітет щодо Рамкової конвенції, “мова є істотним компонентом індивідуальної та колективної ідентичності. Для багатьох осіб, які належать до національних меншин, мова є одним з основних чинників їхньої ідентичності та ідентифікації”. Отже, коли країни вживають заходів щодо просування державної мови, вони мають іти рука в руку із заходами щодо захисту та просування мов національних меншин. Якщо цього не буде зроблено, результатом стане асиміляція, а не інтеграція.
6. Третій – принцип недискримінації. Цей принцип застосовують не тільки до визнання й ефективного захисту прав осіб, які належать до національних меншин (у чорновому варіанті було просто слово “меншин”, але його замінили, щоб термін відповідав ухваленому в Рамковій конвенції про захист національних меншин. Правку підтримали представники Румунії та Молдови. – “ГОРДОН”), як це закріплено в Рамковій конвенції, а також конкретних прав, закріплених у Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, але також і до “здійснення будь-якого права, встановленого законом” відповідно до ст. 1 протоколу №12 до Європейської конвенції про права людини (СЕД № 177).
7. Для асамблеї ці три принципи є важливими елементами ширшої концепції першорядної важливості, що насправді лежить в основі всієї Рамкової конвенції – концепція “спільного проживання”.
8. З огляду на вищезазначені принципи та всеохопну концепцію “спільного проживання”, нове законодавство, схоже, не відповідає належному балансу між державною мовою та мовами національних меншин.
9. Зокрема, новий закон призводить до значного скорочення прав, раніше узаконених за “національними меншинами” щодо їхньої власної мови освіти. Ці національні меншини, які раніше мали право на одномовні школи і повноцінні навчальні програми рідною мовою, тепер опиняються в ситуації, коли освіту їхньою рідною мовою може бути забезпечено (поряд з освітою українською мовою) тільки до закінчення початкової освіти. На думку асамблеї, це не сприяє “спільному проживанню”.
(У проекті резолюції було ще одне речення, яке з фінальної версії видалили: “Водночас асамблея визнає, що викладання винятково мовою меншини може ущемляти інтереси дітей національних меншин, які не зможуть здобути достатній рівень державної мови, що, отже, буде перешкоджати вступу до вишів і на ринку праці”. За вилучення цієї пропозиції голосували Румунія, Угорщина, Німеччина, Хорватія та Польща. Поправку пояснили додаванням пункту №13, див. нижче. – “ГОРДОН”).
10. Під час планування реформи необхідно забезпечити гнучкість, щоб уникнути поспішних змін, що завдають шкоду якості освіти школярів і студентів, які належать до національних меншин.
(У проекті резолюції пункт 10 мав такий вигляд: “Тому асамблея рекомендує українській владі переглянути питання про освіту мовою меншин, використовуючи як приклад гнучку модель двомовної освіти для всіх осіб, які належать до корінних народів України” і “національних меншин”, без якої-небудь дискримінації. У конкретних умовах можливий орієнтир може становити не менше ніж 60% навчальних програм українською мовою і до 40% мовою меншини”. За вилучення цього пункту голосували депутати від Угорщини, Румунії, Хорватії та Сербії. Поправку обґрунтували тим, що будь-які уточнення передчасні до рішення Венеціанської комісії.
Останнє речення, про відсотки, видалили, оскільки “це не є загальновизнаним еталоном щодо процентних рівнів навчальних програм мовами національних меншин”. Ці слова видалили окремою поправкою, “за” голосували Румунія, Сербія та Угорщина. – “ГОРДОН”).
11. З цього погляду трирічний перехідний період може виявитися закоротким. Тому асамблея закликає українську владу також проявити гнучкість щодо тривалості процесу і вжити заходів, що відповідають конкретним умовам у громадах та ситуації в різних областях.
12. Асамблея обізнана, що україномовні меншини в сусідніх країнах не мають права на одномовну освіту своїми рідними мовами і не дістають переваг від домовленостей, спрямованих на заохочення двомовної освіти. Тому асамблея рекомендує владі сусідніх країн, які законно закликають до захисту своїх меншин, проявити готовність запропонувати українським громадам, які проживають у відповідних країнах, угоди, аналогічні тим, на яких вони наполягають для своїх власних меншин. (Цей пункт, у чорновому варіанті під №13, представник Румунії просив видалити, але в підсумку депутати не підтримали пропозиції. Депутат мотивував свою пропозицію тим, що в доповіді йдеться про ситуацію в Україні, а не про інші держави – члени ПАРЄ, а також що пункт “глибоко неточний щодо, принаймні, Румунії, де всі національні меншини, зокрема українські, на їхнє прохання мають переваги одномовної освіти, і наводив приклад середньої школи імені Тараса Шевченка в Сигеті. – “ГОРДОН”).
13. Асамблея рекомендує Україні вивчити передову практику в державах – членах Ради Європи в галузі викладання офіційних мов із використанням спеціальних методів навчання, призначених для шкіл із використанням регіональних мов або мов меншин, як мови освіти. (За цю вставку проголосували Угорщина, Боснія і Герцеговина, Румунія, Болгарія, Хорватія і Сербія. – “ГОРДОН”).
14. Асамблея ухвалює рішення стежити за розвитком подій в Україні щодо захисту та просування регіональних мов та мов меншин.
15. Асамблея просить українську владу повністю виконати очікувані рекомендації і висновки Венеціанської комісії та відповідним чином змінити новий закон про освіту. (Цього параграфа у проекті резолюції не було, за його додавання голосували депутати від Угорщини, Боснії і Герцеговини, Румунії, Болгарії, Хорватії та Сербії. – “ГОРДОН”).
