Пропозиції та зауваження Союзу юристів України до проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань»

3 жовтня 2016 р. на сайті Міністерства освіти і науки України оприлюднено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (далі – проект Порядку), яким передбачено нові вимоги до присвоєння вчених звань професора та доцента.

Ознайомившись з положеннями вказаного проекту Союз юристів України, спираючись на чисельні звернення науковців і освітян України, вважає за необхідне запропонувати наступне.

У проекті Порядку закладено неконституційний та дискримінаційний принцип щодо вимог, які висуваються для присвоєння вчених звань.

1. У п. 8 проекту стосовно роботи останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора з оплатою праці не менш, як 0, 25 посадового окладу – викласти у редакції: «мають стаж роботи на посаді професора не менше трьох років».

2. Проектом передбачено неоднакову кількість наукових публікацій (для науковців – 4, для освітян – 3); підготовлених докторів філософії (для науковців – не менше 3, для освітян – 1), а також різний стаж роботи для науково-педагогічних та наукових працівників.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, проект Порядку дискримінує працівників наукових установ Національної академії наук України та національних галузевих академій наук порівняно з працівниками закладів освіти.

Отже, пропонуємо внести зміни в проект Порядку та встановити вимоги для працівників наукових установ на рівні вимог, які висуваються до працівників вищих навчальних закладів.

3. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про вищу освіту» вчене звання присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну діяльність. Завданням проекту Порядку є встановлення критеріїв цієї професійності, які повинні вказувати на високий науковий та педагогічний рівень працівника, але водночас мають бути реальними та здійсненними в сучасних умовах.

Вимога щодо публікації наукових праць у виданнях включених до баз Scopus та Web of Science у багатьох галузях вітчизняної науки є нездійсненною. Так, жодне вітчизняне юридичне видання не включене до зазначених вище наукометричних баз. Публікація ж у зарубіжних виданнях є досить проблематичною з огляду на значні витрати авторів (до 1500 доларів США), які працюють в умовах економічної кризи та скорочення фінансування наукової та освітньої діяльності. Це більш схоже на діяння, які мають корупційну складову. При цьому втрачається вага наукових публікацій у національних періодичних виданнях.

Крім того, зарубіжні видання не зацікавлені з точки зору актуальності в публікаціях українських авторів у багатьох галузях науки. Так, юриспруденція в кожній країні є значною мірою національно-орієнтованою наукою, а тому відповідні дослідження не є актуальними для науковців з інших держав.

Тому, пропонуємо повернутися в проекті до формулювання закріпленого у чинному Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань (постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р., № 656), який передбачає вимогу опублікувати наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, без зазначення переліку їх назв.

4. Проектом Порядку передбачена необхідність підготовки докторів філософії (кандидатів наук) для осіб, які претендують на отримання вченого звання професора. З цього приводу зазначимо, що чинне законодавство України значно ускладнило процедури ліцензування аспірантури та підготовки аспірантів через що в багатьох наукових закладах аспірантура припиняє свою роботу. Крім цього, відповідно до чинного законодавства навчання в аспірантурі здійснюється на платній основі за рахунок коштів самого аспіранта. Все це у найближчі роки призведе до значного скорочення кількості аспірантів та наукових закладів, які можуть здійснювати їх підготовку.

У таких умовах вважаємо за необхідне або взагалі скасувати вимогу необхідності підготовки докторів філософії (кандидатів наук) для осіб, які претендують на отримання вченого звання професора або встановити її на мінімальному рівні – підготовка 1 (одного) доктора філософії (кандидата наук).

5. У підпункті 2 пункту 8 виключити слова: «навчально-методичні праці, у тому числі підручники та навчальні посібники, які використовуються у навчальному процесі;», залишивши цей підпункт у редакції діючої постанови, адже така вимога може тягнути за собою корупційну складову, пов’язану із залежністю здобувача вченого звання від керівництва кафедри або навчального закладу.

6. Пункт 9 проекту Порядку передбачає, що здобувач вченого звання доцента має самостійно розробити науково-методичне забезпечення певної дисципліни. Практика показує, що в сучасних умовах один викладач (тим більше особа, яка не має вченого звання доцента/професора) не має можливості самостійно розробити науково-методичне забезпечення певної дисципліни. Розробка науково-методичної літератури завжди здійснюється складом усієї кафедри або її значною частиною відповідно до спеціалізації.

Тому пропонуємо у пп.1 п.9 проекту замінити слово «самостійно» на слова «беруть участь у розробці…».

7. Союз юристів України підтримує скасування у проекті Порядку вимоги необхідності підтвердження сертифікатом знання іноземної мови на рівні не нижче В2. Знання іноземної мови має підтверджуватися публікаціями іноземними мовами, участю у міжнародних конференціях, майстер-класами та лекціями за кордоном, стажуванням тощо.

8. Враховуючи вищевикладене Союз юристів України пропонує пп. 3 п. 8 вилучити, а пп. 1 і 2 п. 8 проекту Порядку викласти у такій редакції:

«Вчене звання професора присвоюється:

1) працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ, які:

– мають науковий ступінь доктора наук, вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника), стаж роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників десять років;

– здійснюють міжнародне наукове співробітництво, що засвідчується публікаціями іноземними мовами, участю у міжнародних конференціях, майстер-класами та лекціями за кордоном, стажуванням тощо;

– опублікували після здобуття останнього наукового ступеня наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз;

– підготували докторів філософії (кандидатів наук);

– беруть активну участь у підготовці та/або атестації наукових кадрів».

2) працівникам вищих навчальних закладів, яким не присуджено ступінь доктора наук, але які:

– мають науковий ступінь доктора філософії (кандидати наук); вчене звання доцента; стаж роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників десять років; мають стаж роботи на посаді професора не менше трьох років;

– підготували докторів філософії (кандидатів наук).

9. Підпункт 1 п. 9 проекту Порядку викласти у наступній редакції:

«Вчене звання доцента присвоюється:

1) працівникам вищих навчальних закладів, які:

– мають науковий ступінь, стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників п’ять років;