Ч.1 Складають адміністративний протокол.
Статтею 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за «порушення правил щодо карантину людей». Відповідальність на громадян 17 000-34 000 грн, а на посадових осіб 34 000-170 000 грн.
Такі жорсткі санкції за порушення карантину для більшості населення неможливо виконати, нагадаю, що за невиконання упродовж 2 тижнів – сума штрафу подвоюється.
В умовах карантину частина працівників або просто звільнені або сидять у відпустках (переважно без збереження заробітної плати). Відсоток працюючих невеликий, як і відсоток тих, хто по закону отримує 2/3 зарплати з простой.
Отже, повертаючись до згаданої статті пропоную розібратися, кому дійсно слід боятися, а кого можна спасти від притягнення до відповідальності.
Так, диспозиція статті передбачає, що до відповідальності можуть бути притягнуті за:
1. Порушення правил щодо карантину людей.
2. Порушення санітарно-гігієнічних правил.
3. Порушення санітарно-протиепідемічних правил.
4. Порушення санітарно-протиепідемічних норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
5. Порушення санітарно-протиепідемічних норм, передбачених іншими актами законодавства,
6. Порушення рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти в межах, порядку і спосіб визначений законами України.
Особа, яка складає протокол зобов’язана відповідно до ст. 1 ст. 256 КУПАП України внести до протоколу серед іншого суть адміністративного правопорушення.
Суть порушення (об‘єкт, суб‘єкт, об‘єктивна та суб‘єктивна сторона), тобто хто вчинив, які саме вчинила дії, їх кваліфікуючі ознаки, наявність умислу.
Обов’язок внести ці відомості посадовою особою корелюється із правом особи знати в чому її звинувачують як складовою частиною конституційного права особи, яка притягується до відповідальності на захист та юридичну допомогу.
Якщо відносно Вас складають адміністративний протокол Ви вправі вимагати від особи, яка складає цей протокол відповіді на наступні запитання:
1. У чому полягає правопорушення ?
2. Яке саме з порушень, передбачених ч.1 ст. 44-3 КУПАП я вчинив?
3. Яким нормативно-правовим актом передбачено мій обов’язок чинити такі дії та відповідальність за невиконання цього обов’язку?
Отже, якщо відносно Вас складають адміністративний протокол рекомендую:
1. Задати поліцейському ці три питання та зняти це на відео.
2. В жодному разі не відмовлятися від підписання протоколу.
3. Перед підписанням протоколу написати «з порушенням не згідний, письмові пояснення надам до суду»
4. Забрати копію протоколу.
Після цього упродовж 7 днів пропоную звернутися до адвоката або самому написати письмові пояснення до суду
Згадайте новину: Карантин может быть основанием для освобождения от ответственности за неуплату алиментов
Ч.2 Пояснення на адміністративний протокол.
Як зазначав раніше Особа, яка складає протокол зобов’язана відповідно до ст. 1 ст. 256 КУПАП України внести до протоколу серед іншого суть адміністративного правопорушення.
В залежності від того, яке саме правопорушення Ви начебто вчинили і які норми порушили Ви можете написати відповідні пояснення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти в межах, порядку і спосіб визначений законами України.
Згдіно з вимогами пункту 22 частини 1 ст. 92 Конституції України діяння, яке є адміністративним правопорушенням, визначено законом.
Вказана норма корелюється у ст. 9 Кодексу Законів про адміністративне правопорушення, відповідно до якої «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Це означає, що особу можна притягти до відповідальності за дію чи бездіяльність лише в тому випадку, якщо відповідальність за такі дії передбачена відповідним законом. Не відповідною статтею КУпАП, не якимись правилами, нормами, порядками, інструкціями, рішеннями органів місцевого самоврядування.
Тому, якщо законом не передбачено Вашого обов’язку робити ті чи інші дії, або утримуватися від них, не передбачено відповідальність за таке діяння, то і притягнути Вас до відповідальності теж не можна.
Розглянемо окремі види порушень, за які передбачена відповідальність у ст. 44-3 КУпАП.
1. Порушення правил щодо карантину людей. З таким формулюванням Вас не можуть притягнути до відповідальності, оскільки органи державної влади станом на 05 квітня 2020 року не розробили, не прийняли чи не затвердили «правил щодо карантину людей». Такого нормативно-правовового акту не існує в природі.
2. Порушення санітарно-гігієнічних правил,
Порушення санітарно-протиепідемічних правил,
Порушення санітарно-протиепідемічних норм, передбачених іншими актами законодавства.
У ст. 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя » державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі – санітарні норми) – це обов’язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров’ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.
Відповідно до ст. 5 цього Закону громадяни зобов’язані:
піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;
брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Згідно з ст. 2 цього Закону Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, цього Закону, законів України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, “Про протидію захворюванню на туберкульоз”, “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, інших нормативно-правових актів та санітарних норм”.
Можна ще далі розвивати питання, що громадянин таки зобов’язаний виконувати інші нормативно-правові акти та санітарні норми, але пропоную звернути увагу на те, що вказаний Закон не передбачає адміністративної відповідальності громадян за порушення санітарних норм, хоча цілий Розділ VI закону чітко передбачено кого і за які порушення вимог санітарно-епідеміологічних норм можна притягнути до відповідальності.
3. Порушення санітарно-протиепідемічних норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
Статтею 17 цього Закону визначені права та обов’язки громадян та їх об’єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб. І у цій статті жодних обов’язків громадян у цій статті не передбачено.
Окремо у статті 20 визначені обов’язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями.
Так, особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов’язані:
вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров’я та наукових установ, у яких вони лікуються;
проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.
Згідно із ст. 41 цього Закону особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Враховуючи наведене до відповідальності за невиконання вимог Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” можуть бути притягнуті лише особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями.
4. Порушення рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Як уже зазначалося вище особу можна притягти до відповідальності за дію чи бездіяльність лише в тому випадку, якщо відповідальність за такі дії передбачена відповідним законом а не рішенням органу місцевого самоврядування..
Резюме: Законодавство України виявилось повністю неготовим до пандемії і внесені до законодавства зміни в турборежимі не навели ладу.
Я жодним чином не закликаю Вас порушувати карантину. Разом з тим звертаю увагу, що покарання за недотримання карантину є неадекватним і не у всіх випадках може бути законним.
Джерело: https://advokatgryb.blogspot.com/2020/04/2.html
Автор новини: Гриб Віталій Вячеславович
