ТОВ «С» звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФСУ, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі – ППР), винесені за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «С» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відносин з контрагентами. Указаними ППР ГУ ДФСУ не визнало податковий кредит з певними контрагентами. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. ГУ ДФСУ подало касаційну скаргу. Яке рішення ухвалив Верховний Суд України?
Аргументами податкового органу було те, що, по-перше, контрагенти товариства не мають достатньої кількості матеріальних і трудових ресурсів, а це унеможливлювало реальне виконання ними господарських операцій. По-друге, оскільки предметом договорів поставки були хімічні препарати, податковий орган зауважував, що до їх якості та транспортування висувають певні вимоги, і посилався на певні неточності в заповненні товарно-транспортної накладної. Також податковий орган вказував, що йому не було надано декларацію про відповідність, паспорти якості, а також супутні документи щодо транспортування товару.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що долучені до матеріалів справи первинні документи є в належний спосіб оформленими, містять відомості про обсяг, зміст і вартість господарських операцій та повною мірою підтверджують факт придбання позивачем товарів у контрагентів. Також суд дослідив первинні документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного позивачем товару, і вказав, що за наслідками вчинення спірних господарських операцій у періоді, що перевірявся, позивач отримав прибуток. Суд узяв до уваги і твердження позивача, що контролюючий орган, досліджуючи надану до перевірки первинну документацію, не вказував на недостовірність чи неповноту відомостей, що містяться в ній.
На переконання суду, відсутність у контрагентів платника податків достатньої кількості матеріальних і трудових ресурсів не унеможливлює реального виконання господарських операцій та не свідчать про отримання необґрунтованої вигоди покупцем. Адже залучення працівників є можливим за умови укладення договору цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. За умови встановлення факту перевезення товару під час його постачання від контрагентів порядок заповнення товарно-транспортної накладної не має вирішального значення для визначення податкових наслідків господарської операції.
Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів суб’єкта господарювання щодо ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, серед іншого й складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, має виключно інформативний характер і не є належним доказом у розумінні процесуального закону.
Отже, Верховний Суд України постановою від 13.08.2020 р. у справі № 520/4829/19 ухвалив таке рішення: висновки судів попередніх інстанцій щодо підтвердження права ТОВ «С» на формування показників податкового обліку за господарськими операціями із контрагентами суд вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, установлених відповідно до вимог процесуального закону. Касаційну скаргу ГУ ДФСУ залишити без задоволення.
