Строк на оскарження заочного рішення обчислюється не з моменту ухвалення чи отримання його копії, а з дати залишення заяви про перегляд без задоволення. Такий висновок зробив ВС в постанові №753/9460/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
24 червня 2021 року м.Київ №753/9460/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В. (доповідач), ОСІЯНА О.М., САКАРИ Н.Ю., ШИПОВИЧА В. В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження касаційну скаргу Особи 2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25.01.2021,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2, ТОВ «Бортничібуд» про визнання дій протиправними, визнання права власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького райсуду м.Києва від 12.07.2019 позов Особи 1 задоволено. Цього ж дня ухвалено додаткове рішення.
23.01.2020 Особа 2 подав заяву про перегляд заочного рішення Дарницького райсуду від 12.07. року.
Ухвалою Дарницького райсуду від 21.09.2020 заяву Особи 2 залишено без задоволення. У задоволенні частини вимог заяви Особи 2 про скасування додаткового рішення цього ж суду від 12.07.2019 відмовлено.
21.10.2020 Особа 2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення та додаткове рішення від 12.07.2019.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою КАС від 25.01.2021, з урахуванням ухвали цього ж суду від 26.01.2021 про виправлення описки, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Особи 2 на заочне та додаткове рішення Дарницького райсуду від 12.07.2019 з підстав, визначених ч.2 ст.358 Цивільного процесуального кодексу.
Ухвала мотивована тим, що заявником пропущено передбачений ч.1 ст.354 ЦПК 30-денний строк на подачу апеляційної скарги на рішення суду, повний текст якого оприлюднено в ЄДРСР 16.10.2019. Оскільки заявник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою 21.10.2020, тобто зі спливом річного строку з дня складання повного тексту рішення, такий строк не підлягає поновленню незалежно від поважності причин його пропуску.
Особа 2 був повідомлений про розгляд цієї справи судом першої інстанції, отже, не встановлено передбачених пп.1, 2 ч.2 ст.358 ЦПК виняткових обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Не є винятковою і
не є підставою для відкриття провадження та обставина, що Особа 2 подав апеляційну скаргу у місячний строк з моменту постановлення ухвали Дарницького райсуду від 21.02.2020 про залишення без задоволення його заяви про перегляд заочного рішення, оскільки на думку суду апеляційної інстанції, норма ч.2 ст.358 ЦПК як спеціальна є пріоритетною над ч.2 ст.288 ЦПК та ст.354 ЦПК. За таких обставин, пропуск Особою 2 строку на апеляційне оскарження більше ніж на рік з дня складання повного тексту оскаржуваного рішення є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до ч.2 ст.358 ЦПК.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Особа 2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив йому у відкритті провадження, оскільки строк на оскарження заочного рішення від 12.07.2019 почав свій перебіг не з часу його проголошення, а з часу постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Оскільки таку ухвалу було постановлено 21.09.2020, а апеляційну скаргу подано 21.10.2020, то 30-денний строк на оскарження пропущено не було.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року від Особи 1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом апеляційної інстанції ухвали.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У травні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2, ТОВ «Бортничібуд» про визнання дій протиправними, визнання права власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Заочним рішенням Дарницького райсуду від 12.07.2019, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 12.07.2019, позов Особи 1 задоволено.
23.01.2020 Особа 2 подав заяву про перегляд заочного рішення Дарницького райсуду від 12.07.2019.
Ухвалою Дарницького райсуду від 21.09.2020 заяву Особи 2 залишено без задоволення. При цьому суд
роз’яснив, що апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до КАС протягом 30 днів після проголошення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
21.10.2020 Особа 2 звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою на заочне рішення Дарницького райсуду від 12.07.2019 та додаткове рішення цього ж суду від 12.07.2019.
25.01.2021 КАС постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження, мотивуючи її тим, що відповідач звернувся зі скаргою зі спливом річного строку з дня складання тексту судового рішення від 12.07.2019. Указане, на думку суду, є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до ч.2 ст.358 ЦПК.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи § 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких — не допустити судовий
процес у безладний рух.
Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.92).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Згідно зі ст.129 Конституції однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд
вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів, а на ухвалу суду — протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ЦПК встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення — шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (ст.284 ЦПК), а також загальний порядок — апеляційне оскарження (ч.4 ст.287 ЦПК).
Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, установленому цим кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без
задоволення.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Особи 2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник пропустив строк на оскарження заочного рішення Дарницького райсуду від 12.07.2019.
Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону та матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Особа 2 подав апеляційну скаргу 21.10.2020, тобто в межах передбаченого ч.4 ст.287 та ч.1 ст.354 ЦПК строку на апеляційне оскарження заочного рішення Дарницького райсуду від 12.07.2019, який починає відраховуватись з 21.09.2020 — з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Таким чином, Особа 2 не пропустив визначений процесуальним законодавством строк на подачу апеляційної скарги.
Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення обчислюється не з моменту ухвалення заочного рішення чи отримання його копії, а з дати постановлення ухвали про залишення заяви
відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.4 ст.287 ЦПК).
Аналогічний висновок міститься у постановах ВС від 9.12.2020 у справі №2-4889/11, від 24.02.2021 у справі №243/2181/16-ц.
З наведених міркувань колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що не може бути підставою для відкриття апеляційного провадження факт подання Особою 2 апеляційної скарги на заочне рішення суду в межах 30-денного строку з моменту постановлення ухвали про залишення без задоволення його заяви про перегляд заочного рішення.
Ураховуючи, що Дарницьким райсудом рішення від 12.09.2019 ухвалено в заочному порядку, Особа 2 не мав законної можливості оскаржити його у загальному порядку до апеляційного суду, не використавши особливий порядок, шляхом подання заяви про перегляд цього рішення до суду, що його ухвалив.
Роз’яснюючи право на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 12.07.2019, суд першої інстанції в ухвалі від 21.09.2020 про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення
зазначив, що воно підлягає оскарженню протягом 30 днів після проголошення ухвали про залишення цієї заяви без задоволення.
Дотримуючись визначеного процесуальним законом та роз’ясненого судом порядку дій щодо оскарження заочного рішення суду першої інстанції, 21.10.2020, заявник звернувся до апеляційного суду в межах передбаченого ч.4 ст.287, ч.1 ст.354 ЦПК 30-денного строку, який відраховується з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
За таких обставин, помилкове обрахування апеляційним судом строку на апеляційне оскарження заочного рішення з часу складання його повного тексту, а не з моменту завершення особливого порядку оскарження такого рішення до суду, що його ухвалив, суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу чітку і практичну можливість оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та може ставити під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті
апеляційного провадження, апеляційний суд посилався на те, що відповідачем Особою 2 пропущено строк на апеляційне оскарження рішення більш ніж на один рік, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно ч.2 ст.358 ЦПК.
Згідно з положенням ч.2 ст.358 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість поновлення встановленого ч.2 ст.358 ЦПК присічного річного строку на апеляційне оскарження не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки ця норма застосовується до апеляційних скарг, поданих з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак у справі, що
переглядається, Особа 2 хоч і подав апеляційну скаргу після спливу одного року і 4 днів з дня складання повного тексту заочного рішення, не пропустив строк на його оскарження, який за правилами ч.4 ст.287 ЦПК починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
З аналогічних міркувань є помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову ВС від 6.02.2019 у справі №361/161/13-ц, оскільки у справі, яка переглядається, відповідач не пропустив строк на апеляційне оскарження, який почав свій перебіг з дня постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, тоді як у справі, на яку послався апеляційний суд, особа, яка подала апеляційну скаргу, пропустила строк на апеляційне оскарження навіть з дня постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
У справі №2-11205/10, на яку також послався суд апеляційної інстанції, предметом оскарження було не заочне рішення, а рішення, ухвалене в загальному порядку. При цьому суд помилково взяв до уваги ухвали ВС, постановлені у справах №№671/22804/15-ц, 2-4247/11, 333/7054/16-ц, оскільки
при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки, викладені не в ухвалах ВС, а у постановах (ч.4 ст.263 ЦПК). При цьому в указаних ухвалах ВС предметом апеляційного оскарження було не заочне рішення, а ухвали суду першої інстанції, постановлені з процесуальних питань, строк на оскарження яких було пропущено апелянтами. Отже, фактичні обставини у цих справах, порівняно із фактичними обставинами, встановленими у справі, яка переглядається, є різними.
Також суд апеляційної інстанції послався на пріоритет положення ч.2 ст.358 ЦПК як спеціальної норми над положеннями ч.2 ст.288 ЦПК та ст.354 ЦПК, тобто, на думку суду, існує певна юридична колізія між цими процесуальними нормами.
Під юридичною колізією потрібно розуміти певний конфлікт, суперечку в правовій сфері, в основі яких суперечності між правовими актами й нормами, прийнятими з одного й того ж питання. Ці норми й акти можуть бути прийняті одним або різними суб’єктами правотворчості, але спрямовані на регулювання одних суспільних правовідносин, та їх застосування дає різний, зокрема можливий протилежний результат.
Колізії можуть бути:
темпоральні (часові)— ті, які виникають внаслідок видання в різний час і з того самого питання принаймні двох норм права;
ієрархічні — ті, які виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що розміщуються на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства, а тому мають різну юридичну силу;
змістовні — ті, які є конфліктними відносинами між нормами, що виникають унаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовлених специфікою суспільних відносин.
Колізія норм права вирішується з використанням темпорального, ієрархічного чи змістовного методу шляхом вибору того нормативного акта, який повинен бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).
Так, положення ч.2 ст.288 ЦПК надає право позивачу оскаржувати заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим кодексом. Норма ст.354 ЦПК регулює питання строку на апеляційне оскарження. Частина 2 ст.358 ЦПК передбачає наслідок пропуску строку на апеляційне оскарження у разі, якщо
апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а саме відмову у відкритті апеляційного провадження.
Оскільки ці положення не є розбіжними, конкурентними чи суперечливими між собою, регулюють різні процесуальні відносини, то вони не є колізійними та не мають пріоритету одна над одною в процесі їх застосування.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтованими.
Порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до ч.6 ст.411 ЦПК є підставою для скасування такого судового рішення і направлення справи до суду апеляційної інстанції.
Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 25.01.2021 скасувати, а справу направити на розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Стаття взята з https://zib.com.ua
