Сьогодні дедалі більше компаній переходять на проєктні методи роботи. По суті будь-яке велике робоче завдання є проєктом, оскільки має мету, строки, а на його проведення виділяються ресурси. Проєктом потрібно вміло керувати. Управління проєктами, або проджект-менеджмент, активно застосовують у своїй роботі IT-компанії, креативні та вебагенції, міжнародні корпорації і навіть державні інституції. Які основні методології управління проєктами?
Основи проджект-менеджменту
Методологія управління будь-яким проєктом – це стандартизація його проведення. На сьогодні вже створено певні шаблони для виконання проєктів, які допоможуть уникати багатьох поточних проблем та отримувати в результаті готовий продукт. Водночас слід пам’ятати, що кожен проєкт – унікальний, тож методологія не є панацеєю, і думати таки доведеться.
На сьогодні розроблено величезну кількість методологій управління проєктами. Деякі використовуються лише в одній компанії, є й глобальні, які застосовує бізнес різного спрямування в усіх куточках світу.
Waterfall
Waterfall (водоспад, каскадна методологія) – традиційна, найпоширеніша та логічна методологія управління проєктами.
Водоспадна модель передбачає послідовне проходження процесу, розбитого на стадії або етапи. Зазвичай її застосовують до проєктів, які можуть бути поділені на послідовні логічні частини. До того ж жоден етап не може бути виконаний раніше за попередній. Логіку такого проєкту легко зрозуміти та описати.
Такі проєкти мають чіткий план, і основним завданням проджект-менеджера є прослідкувати, щоб виконавці проєкту дотримувалися плану й не порушували строків.
Перевагами такого методу управління проєктами є його зрозуміла та проста логіка, стабільність завдань і реальна оцінка вартості й строків закінчення проєкту. До того ж водоспадну модель можуть дозволити собі навіть невеликі компанії. Оскільки нею може управляти одна-дві людини, вартість обслуговування невисока.
Серед недоліків – позбавлений гнучкості процес, неможливість коригувати окремі кроки для отримання ліпшого результату. Крім того, у разі дефіциту ресурсів може постраждати якість виконання проєкту.
Agile
Еджайл сьогодні надзвичайно популярний метод управління проєктами. Це досить гнучка система управління, характерними ознаками якої є надання кінцевого продукту на кожному етапі роботи та незрозумілий фінал проєкту.
Основний принцип роботи – поділ проєкту на короткі цикли (ітерації), наприкінці кожного з яких замовник отримує певний продукт.
У аgile широка сфера застосування, однак найкраще він прижився в IT.
За еджайлом етапи можуть не йти послідовно, а відбуватися паралельно або в різному порядку. Ключовий момент – на кожному етапі реалізації проєкту його продуктом можна користуватися.
Етапи прийнято називати спринтами, кожен з яких містить набір операцій і строки їх реалізації. Строки виконання плануються безпосередньо перед спринтом. Завдання, які стосуються виконання спринтів, складаються в беклог – спеціальне сховище, доступ до якого має власник продукту.
Еджайл ефективний для реалізації стартапів, коли кінцевий результат не до кінця зрозумілий, а прогнози слід перевіряти швидко й бути гнучким. Також таку методологію управління застосовують, якщо клієнт постійно змінює свої очікування. Навіть за таких непевних умов аgile допомагає бути у виграші. Менеджер проєкту визначає, скільки часу витрачає команда на реалізацію тих чи інших бажань клієнта й виставляє рахунок у кінці кожного спринта, що не може тривати більше двох тижнів.
Перевагами цієї методології є високий рівень взаємодії між членами команди проєкту, швидкий результат, а також гнучкість. Звісно, є й недоліки. Скажімо, застосування цієї методології може перетворити проєкт на каскад постійних і безрезультатних змін. Крім того, проєкт залежить від рівня кваліфікації та досвіду команди. А ще практично неможливо прорахувати його остаточну вартість.
Scrum
Відомою гнучкою методологією, своєрідним підвидом еждайла є методологія скрам (scrum). У перекладі з англійської це слово означає «боротьба за м’яч у регбі, штовханина».
Структура скраму досить жорстка. Є набір підходів до реалізації проєкту, які разом працюють ефективніше, ніж кожен окремо.
Зазвичай скрам застосовують там, де є продукт, що має цінність для користувачів та замовників. Крім того, потрібно якомога швидше зрозуміти, чи правильно обрано курс реалізації проєкту. Скрам дає змогу коригувати його в разі помилки. Формат цієї методології дозволяє отримувати чергову версію продукту частіше, регулярно підтримувати зворотний зв’язок та швидко доопрацьовувати продукт, поліпшуючи процес роботи.
Методологія спрямовує всіх учасників реалізації проєкту до активної взаємодії та взаємозамінності. Якщо хтось із членів команди не може виконувати свою роботу, її відразу ж підхоплює інший, не даючи проєкту стояти на місці. Відповідальність за реалізацію проєкту – колегіальна. Саме тому рішення за цією методологією приймають колективно. Ніхто не може натиснути і змусити прийняти інше рішення, якщо команда впевнена, що зупинилася на правильному.
У команді, що реалізує проєкт за допомогою скрам-методології, обов’язково має бути скрам-майстер. Головна роль цієї людини – слідкувати за процесом роботи, внутрішнім життям команди, мотивувати людей, долати перепони на шляху досягнення командних цілей. Це щось на кшталт тренера.
До переваг такої методології належить прозорість роботи. У команді здійснюється відкритий обмін інформацією, знаннями, проблемами, кожен відчуває себе причетним до спільної мети. Замовник завжди в курсі процесу робіт, вносить правки, отримує достовірну інформацію про терміни здачі проєкту.
Є й недоліки. Так, ця методологія не підходить для проєктів з туманними вимогами до кінцевого продукту, тому що замовник може нарощувати функціонал до нескінченності. Команді часом складно навчитися правильно розставляти пріоритети й оцінювати завдання, а загальний успіх проєкту почасти залежить від професіоналізму однієї людини – скрам-майстра.
