11 червня 2015 року у Верховному Cуді України відбувся круглий стіл на тему «Масовий позов: перспективи в Україні через призму зарубіжного досвіду» організований Верховним Cудом України, проектом ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» у співпраці з Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка.
У цьому заході взяли участь представники судової та виконавчої гілок влади, Адміністрації Президента України, генеральної прокуратури, народні депутати України, науковці, міжнародні експерти, представники громадських організацій.
Відкриваючи засідання, Голова Верховного суду України Я.Романюк зазначив, зокрема, що сучасну демократичну державу не можна уявити без ефективного функціонування системи судів, які реалізують гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежними і безсторонніми судами. У вітчизняній судовій системі кількість справ, які доводиться розглядати судді протягом місяця, у кілька разів більша порівняно з іншими країнами. Це негативно позначається на якості правосуддя. Запровадження інституту масових позовів, з урахуванням досвіду європейських країн, дозволити зробити процес більш економічним і ефективним.
У багатьох доповідях наголошувалося, що особливістю України є те, що саме держава своїми діями чи бездіяльністю провокує масові позови.
Відповідальний секретар Ради Союзу юристів України, віце-президент «Союзу Чорнобиль України» В. Яценко, який також взяв участь у засіданні круглого столу, наголосив у своїй доповіді на важливості чіткого дотримання органами влади фундаментальних положень Конституції України про права і свободи людини. Будь-який відступ від Основного Закону країни, свідомий чи не свідомий, неодмінно спричиняє масові порушення прав людини, а отже, й спричиняє масові позови. Найбільше таких позовів стосуються соціальних виплат і компенсацій, встановлених Законами України для ветеранів війни, дітей війни, чорнобильців, інших вразливих верств населення нашої країни.
Громадськість цікавить, коли люди можуть отримати належні їм кошти згідно з вже прийнятими судовими рішеннями за їхніми позовами, а також які заходи вживатимуться владою, щоби у подальшому забезпечити законні права людини і у такий спосіб запобігти новим хвилям судових позовів. При цьому ситуація принципово не зміниться, якщо замість індивідуальних позовів, як це переважно є зараз, подаватимуться групові (чи масові) позови. Треба системно вирішити проблему, щоби всі люди певної категорії були однаково захищені.
Як найоптимальніший варіант такого рішення запропоновано застосувати механізм суспільного договору між владою і громадськістю про поетапне виконання прийнятих судових рішень і відновлення встановлених Законами України соціальних гарантій.
