З наближенням позачергового адвокатського з’їзду в нашій правовій атмосфері посилюються циклони і антициклони ідеологічних коливань та групових ініціатив, які створюють погоду непевності у щасливому адвокатському майбутньому. Допомогти нашим читачам розібратися в цих процесах та скласти прогноз розвитку подій ми попросили заступника Голови Союзу юристів України, заступника голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Катерину КОВАЛЬ.
«Адвокат». 17 листопада 2012 р. реалізувалася давня мрія адвокатів про незалежність і корпоративне самовизначення, що цілком відповідало європейському вектору нашого державного будівництва. Які звершення обраних тоді органів адвокатського самоврядування спричинили наполегливе бажання багатьох адвокатів (маю на увазі і загальну їх частку, і передбачену Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» необхідну кількість адвокатів для ініціювання позачергового з’їзду) висловити їм недовіру і якнайскоріше переобрати?
К. Коваль. У Європі, як і в усьому демократичному світі, незалежність, самоврядування і професійна спроможність адвокатури розглядаються як «лакмусовий папірець», що демонструє рівень реальної поваги до прав людини і верховенства права.
Держави з розвиненою демократією не бояться зміцнювати адвокатуру, підносити її незалежність і професійний рівень, всіляко сприяти зростанню її ролі в демократичному суспільстві. А ось українській адвокатурі доводилося боротися за встановлення і дотримання аксіоматичних основ своєї діяльності. На жаль, влада не дослухалася до адвокатури, яка провела Форум адвокатів у палаці Україна 18 вересня 2011 року, не врахувала пропозиції робочої групи ВККА та прийняла власний варіант нового Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Dura lex sed lex
(Закон суворий, але це закон)
На мою думку, враховуючи досвід країн Західної Європи, створення 17 листопада 2012 року самоврядного об’єднання адвокатів є доцільним і виправданим кроком, стало результатом інтелектуальної праці та організаційних зусиль авангарду адвокатської корпорації. Завданнями, для вирішення яких створювалося це самоврядне об’єднання, були: консолідація всіх адвокатів, їх об’єднань, що має забезпечити підвищення професійного рівня правової допомоги, яка надається адвокатами; організація підвищення кваліфікації адвокатів та посилення контролю за якістю здійснення професійних обов’язків; вироблення норм адвокатської етики та забезпечення їх виконання; підвищення ролі адвокатури в державі; дотримання посадовими та іншими особами гарантій адвокатської діяльності; захист громадянських, соціальних та професійних прав адвокатів.
Реалізація цих завдань на різних етапах розвитку української адвокатури багато в чому залежала від організаційних засад створення та форм адвокатських колективів, характеру правової та політичної системи держави. Але, попри неоднакову повноту їх вирішення на певних етапах, чітко простежується закономірність: ступінь незалежності і суверенності адвокатури визначається зрілістю демократичних інститутів держави.
Своєю чергою, правовий статус адвокатури завжди був певним показником захищеності особи та одним з індикаторів рівня реалізації загальновизнаних основ правової держави і розвиненого громадянського суспільства.
Підвищення ефективності діяльності вітчизняної адвокатури, якість і доступність адвокатської допомоги для всіх верств населення України — ось ті головні завдання, які стояли перед новоствореною НААУ.
«Адвокат». Які ж внутрішні чи зовнішні «погодні умови» завадили новоствореній НААУ рушити в напрямі виконання згаданих історичних завдань?
К. Коваль. Циклони і антициклони ідеологічних коливань та групових ініціатив адвокатів, які створювали погоду непевності в адвокатському середовищі, були завжди. Як зазначав видатний вчений-юрист Аркадій Фатєєв: «Всі ми стоїмо на стороні закону, але кожен на своїй».
Впродовж 20 років відбувалися спроби реформування корпорації очільниками різних рівнів, які рано чи пізно залишали адвокатуру один на один з новими викликами.
Адвокатура стала заручником політики, отримавши квоту у Вищій раді юстиції, адже основна боротьба на з’їздах велася саме за місце в ній, а не за реалізацію історичних завдань. Визначальним чинником боротьби була «внутрішньополітична ситуація» серед адвокатів — членів ВРЮ.
Від з’їзду до з’їзду «Рівне-Одеса-Київ» виникали тривалі суперечки адвокатів різних регіонів. Вже у 2011 році спочатку ми постали перед наслідками VII Звітно-виборного з’їзду Спілки Адвокатів України, на якому рельєфно проявилися різні погляди на майбутнє адвокатури саме правління САУ. Після цього з’їзду почалося протистояння регіонів у ВККА. Сьогодні новий вихор проблем в адвокатурі і сумбурне призначення з’їзду адвокатів — це знову вплив політичних процесів навколо Національної асоціації адвокатів України та її керівника. Необхідно визнати, що робота НААУ за попередній період була незадовільною. Порушувалися прозорість та відкритість роботи Асоціації та її Секретаріату. Рішення, які приймалися РАУ, часто викликали величезну критику в адвокатурі. Непорозуміння щодо ордеру, стажування, витягів спричиняли резонанс серед адвокатів у регіонах та в органах самоврядування.
Нині стає очевидним, що нова інтенсивна турбулентність в адвокатурі і пов’язані з нею імовірні зміни можуть принести не лише нові можливості, а водночас і спричинити високі ризики.
«Адвокат». Чи не є тиск адвокатів на РАУ з метою прийняття рішення про проведення позачергового з’їзду запізнілою реакцією на силовий спосіб усунення частини делегатів від обрання керівних органів на Установчому з’їзді 2012 року? Чи не виглядає це як їхній реванш позаминулорічної поразки, реалізація відтермінованого спротиву?
К. Коваль. Реванш позаминулорічної поразки кого? Теодор Рузвельт свого часу радив: «Робіть те, що можете, тим, що маєте, там, де ви є». Тож ті, хто прагне реваншу, мали б спершу продемонструвати, що намагалися зробити все можливе для реформування адвокатури впродовж усього наступного періоду, а не чекати якогось реваншу, адже мова може йти тільки про реванш поразки обрання керівних органів РАУ, адже на момент проведення з’їзду всі керівні органи в регіонах вже були сформовані.
Робіть те, що можете,
тим, що маєте, там, де ви є
(Теодор Рузвельт)
Проаналізуймо перебіг подій. Рішенням ВККА при Кабінеті Міністрів було визначено дату та місце проведення установчого з’їзду. Всі делегати були запрошені до готелю «Русь». Всі делегати розуміли, що в українській адвокатурі існує низка проблем, які вимагали термінового вирішення, і штучне затягування реформ могло призвести до руйнування адвокатури, втім ніхто не хотів поступатися принципами. Я вважаю помилкою самоусунення частини делегатів від обрання керівних органів на Установчому з’їзді 2012 року, адже за участі на з’їзді всіх делегацій вибори відбулися б більш демократично. У моєму випадку величезна відмінність виборів до керівництва НААУ полягала в тому, що мене делегували на з’їзд та кандидатом у заступники голови НААУ 815 делегатів м. Києва. Крім того, моя кандидатура розглядалася більшістю представників регіонів ВККА для висунення заступником голови НААУ на Установчому з’їзді адвокатів.
Безперечно, для Національної асоціації адвокатів України важливо було з моменту створення та в період початку своєї діяльності не втратити довіру адвокатів всіх регіонів. На жаль, силовий спосіб усунення частини представників в органах самоврядування викликав більший резонанс і протидію, ніж сам з’їзд. Я маю на увазі ініціювання дисциплінарних проваджень проти колег. Але це вже сфера відповідальності та іспит на спроможність брати участь в адвокатському самоврядуванні членів КДКА та ВКДКА. Очевидно, не всі представники органів самоврядування адвокатури витримали цей іспит, багато з них виявилися безсилими проти тиску ззовні. А спосіб усунення Клари Маргулян з посади Голови Ради адвокатів Хмельницької області взагалі – за межами адвокатського самоврядування, права та елементарної людяності. Сподіваюся, що ми до кінця використали ліміт своїх помилок і усвідомили необхідність становлення сильної адвокатури. Але в запалі реформ і революцій важливо не розгубити корпоративну єдність і моральні та етичні цінності.
Крім того, ми сьогодні маємо рекомендації європейських організацій адвокатури щодо проведення об’єднуючого З’їзду адвокатів України.
«Адвокат». Наскільки в нинішніх умовах перемоги чи помилки «адвокатської влади» зумовлюють недовіру до неї «рядових» адвокатів, чи все-таки головним аргументом проти неї є колабораціонізм багатьох членів РАУ із режимом Януковича? Думаю, є підстави говорити навіть про солідарність із режимом Ради як такої, адже від початку протестних подій, які супроводжувалися дедалі зухвалішими порушеннями прав людини, НААУ не висловила своєї позиції навіть після того, як дії злочинної влади засудили всі громадські організації юристів.
К. Коваль. Рішення РАУ не можуть влаштовувати всіх і сприйматися виключно як позитивні. За час після створення НААУ було проведено десять засідань РАУ. Прийнято близько 300 рішень. Ухвалено багато положень, регламентів, порядків. За рік роботи НААУ прийнято більшу кількість документів, ніж за всі 20 років існування української адвокатури.
За новим Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» органами самоврядування сформовано Єдиний реєстр адвокатів України, в якому зареєстровано більше 28000 адвокатів з загального числа 40459 осіб, що отримали свідоцтво за старим Законом. Тільки у нас, з усіх країн СНД, є положення про можливість складання адмінпротоколів. НААУ затверджено Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, і вже є значна позитивна практика притягнення до відповідальності осіб за невиконання норми про адвокатський запит. Однак треба визнати, що ради адвокатів регіонів не повною мірою використовують надані права щодо складання протоколів.
Прийнято положення про ордер адвоката з можливістю виписати обмеження повноважень в самому ордері. Врегулювання використання номерних ордерів дає можливість вносити зміни в кодекси для вилучення із них як необхідного елемента підтвердження повноважень адвоката, договорів з клієнтами, які містять адвокатську таємницю. І вже є рекомендації галузевого Комітету ВР про внесення змін до КПК: або ордер, або договір.
Зараз, як мені здається, вже не час узагальнювати недоліки, оскільки перед нами стоїть інше, більш важливе завдання — домогтися, щоб реформа проходила з урахуванням пропозицій всіх адвокатів, адже саме порушення принципів прозорості та відкритості в роботі НААУ та РАУ зумовили та зміцнили недовіру адвокатів. Проголосувавши одноголосно за проведення з’їзду, Рада адвокатів України таким чином висловила недовіру керівництву НААУ.
Нині адвокатура стикається з тим, що держава не бажає вести з нами повноправний діалог про співпрацю. НААУ необхідно було докласти багато зусиль щодо подальшого реформування органів самоврядування, залучити якнайширше самих адвокатів, вчених — адвокатів, експертів. Чим сильніший статус адвоката, тим сильніше бажання талановитих юристів приходити в професію. Необхідно наповнювати і посилювати цей статус. Адвокатське співтовариство має бути саморегульованим і вільним – «ручна» адвокатура суспільству не потрібна. Максимум демократичності має бути у всіх процедурах, пов’язаних з корпоративністю та самоврядуванням. Морально чиста адвокатура — кадровий резерв для органів влади і гарант сильної правової держави. Адвокати, які поставили під сумнів свою репутацію, повинні «йти з професії».
«Адвокат». То чому ж НААУ публічно не заявила про своє ставлення до брутального наступу влади на тих, хто обстоював ідеали правової держави на Майдані?
К. Коваль. Так, деякі колеги дорікають нам, що ми не дуже активно себе виявляємо у публічному житті, не виступаємо із заявами. Я вважаю, не потрібно НААУ плутати з громадською організацією або політичною партією. Ми — професійна корпорація. Наше завдання, навпаки, по можливості утримуватися від прямого включення в політичні процеси. Думаю, що говорити про солідарність із режимом Януковича всієї Ради недоречно. Національна асоціація, утримуючись від публічної реакції на протестні події, які супроводжувалися зухвалими порушеннями прав людини, а крім того, і прав самих адвокатів, необ’єктивно прирівнювалася до органу режиму, чим і викликала критику адвокатів та суспільства.
Величезне здивування у мене особисто викликала підтримка законів 16 січня Головою ВКДКА В. Загарією та Харківською обласною радою адвокатів. НААУ мала висловлювати свою позицію щодо дій злочинної влади з питань порушення прав адвокатів раніше, ніж це робили громадські організації юристів, які стали на захист адвокатів, що надавали правову допомогу цілодобово. Як заступник Голови Союзу юристів я з перших днів готувала звернення та заяви нашої організації. На мою публікацію щодо подій розгону студентського Майдану 2 грудня в «Юридической практике», я отримала зауваження від Голови НААУ, що я не маю повноважень РАУ як колегіального органу. Але маю звернути увагу читачів, що моя донька протягом майже місяця була активним учасником студентських протестів, і моя реакція була в першу чергу як матері, а потім — як громадянина і адвоката (http://pravo.ua/news.php?id=0039617).
Коли ми говоримо про корпоративність, то я не пам’ятаю підтримки адвокатів, в тому числі громадських організацій, під час дуже жорсткого тиску Генеральної прокуратури і влади при розгляді питання про позбавлення свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Сергія Власенка, коли я і всього 5 адвокатів — членів КДКА м. Києва відмовили в притягненні його до відповідальності і позбавлення свідоцтва адвоката.
Щодо проблеми захисту адвокатів, то вони виникли не сьогодні. А справи В. Смалія і Д. Бугая тільки розкрили ці проблеми. Кричущі порушення прав адвокатів викликали велику стурбованість і недовіру адвокатської громадськості, оскільки всі розуміють, що якщо таким чином будуть порушуватися права адвокатів, то залишиться тільки одне питання — хто наступний. Тому вкрай важливо повернути цю ситуацію в законне русло. На прикладі справ Смалія, Бугая та інших адвокатів ми бачимо, як порушуються професійні гарантії та адвокатська таємниця. Необхідно вносити зміни до ст. 23 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і в КПК задля того, аби Рада адвокатів не просто повідомлялася про затримання адвоката, а мала процесуальні права. Звичайно, всі адвокати усвідомлюють свою винятковість, адже ми — узаконена опозиція до держави по всіх кримінальних провадженнях, адже право на захист гарантується кожному. І цей обов’язок делегований нам не державою в особі парламенту або президента, а Конституцією.
«Адвокат». В умовах, коли в областях на конференції висуваються «обрані» делегати (цитую оголошення Харківської облради адвокатів), а не беруть участь місцеві адвокати безпосередньо, чи можна розраховувати на вільне волевиявлення щодо обрання місцевих рад і делегатів на з’їзд, зокрема кооптованих?
К. Коваль. РАУ – колегіальний орган та приймає рішення шляхом голосування. При розгляді порядків проведення зборів та конференцій адвокатів я та ще два члени ради проголосували проти кооптування. Особисто я вважаю кооптування порушенням принципів демократії при обранні делегатів на з’їзд. Крім того, невимовно здивувала мене пропозиція РАУ по-різному визначати квоту представництва на чергових конференція та позачергових.
«Адвокат». Розумію, що робити прогнози справа невдячна, але чи слід очікувати істотного оновлення складу РАУ?
К. Коваль. За період діяльності РАУ виникали неодноразові спроби «оновити» її склад через притягнення до відповідальності старих членів та вибори «нових». На мою думку, саме такі методи «заміни» спричинили недовіру регіонів до самої РАУ та НААУ. На з’їзді можна очікувати виборів тільки керівництва, тому думаю, що істотного оновлення складу РАУ не відбудеться.
«Адвокат». Чи проводитиметься з’їзд, якщо до дати, на яку він призначений, буде прийнято нову редакцію Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»?
К. Коваль. На останньому засіданні РАУ 2 квітня в м. Одесі такі сумніви висловлювалися. Була спроба скасувати рішення про проведення з’їзду адвокатів України через тиск при його призначенні. 13 членів РАУ визнали такий тиск і готові були скасувати рішення про призначення з’їзду.
Адвокатське співтовариство сьогодні об’єктивно зацікавлене в ефективності реформи правоохоронної системи, в незалежному, справедливому і кваліфікованому суді, у високому авторитеті судової влади, у розвитку правової державності в Україні. Сьогодні готуються нові зміни до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», працює робоча група і самими адвокатами вносяться вагомі пропозиції щодо вирішення проблем, які виникли під час реалізації нинішньої редакції Закону, та з метою посилення гарантій адвокатської діяльності.
Якщо виправлення старого Закону
є незначним поліпшенням, не стільки буде користі від зміни закону, скільки шкоди, якщо з’явиться звичка не коритися існуючому порядку
(Аристотель)
В сучасних умовах, вважаю, не достатньо писати листи та звернення до правоохоронних органів щодо захисту прав адвокатів. Необхідно серйозно лобіювати інтереси адвокатури на найвищому рівні, брати участь у засіданнях Комітету ВР, Колегій МВС та Генеральної прокуратури задля практичного забезпечення оновлення законодавства та захисту прав адвокатів. Зміни треба вносити системні і продумані, а не революційно зумовлені, адже, як відзначав Аристотель, «… якщо виправлення старого Закону є незначним поліпшенням, не стільки буде користі від зміни закону, скільки шкоди, якщо з’явиться звичка не коритися існуючому порядку».
«Адвокат». Які найважливіші питання винесено на з’їзд за підсумками засідання РАУ 2 квітня?
К. Коваль. За підсумками засідання РАУ 2 квітня на порядок денний з’їзду винесено питання затвердження кошторису НААУ та ВКДКА, внесення змін до Правил адвокатської етики, питання захисту прав та гарантій адвокатської діяльності, внесення змін до положення про ВРКА та щодо її складу. Наразі готується позачергове засідання РАУ з питань саме порядку денного з’їзду, адже працює робоча група, яка перевірить легітимність складення повноважень Головою ВКДКА. Це питання номер один порядку денного з’їзду. Думаю, що в зв’язку з прийняттям Закону «Про відновлення довіри до судової системи України», до порядку денного будуть внесені й інші питання.
«Адвокат». Чи треба вносити зміни до Правил адвокатської етики за підсумками року практики їх застосування? На думку багатьох адвокатів, у тексті Правил адвокатської етики містяться формулювання загального характеру, які припускають доволі розлоге поширювальне тлумачення, і відповідно можуть бути універсальними підставами для притягнення до відповідальності адвокатів, які, приміром, у своїх публічних виступах припустилися висловлювань, які не сподобалися очільникам адвокатури, органів правозастосування, владних органів. Чи не варто деталізувати вимоги до етичної поведінки адвоката, зокрема ті, що не стосуються виконання адвокатом своїх професійних обов’язків?
К. Коваль. Створено робочу групу, яка вже готує пропозиції щодо затвердження Правил адвокатської етики в новій редакції. Для розробки змін до Закону та Правил адвокатської етики необхідно залучити колективний розум, запросити колег до роздумів і діалогу. Юридична наука повинна сформулювати теоретичні положення, визначити проблеми, що актуальні в першу чергу для реформування та практики застосування Правил адвокатської етики.
«Адвокат». Чи потрібні взагалі норми правил адвокатської етики, які регламентують позапрофесійне життя адвоката, адже ми обґрунтовано припускаємо, що адвокатура – це інтелігенція, тобто високоморальна категорія населення, що має вищу освіту та випробувана прискіпливим стажуванням? Чи з’їзд дасть відповідь на запитання: адвокатура – це інтелігенція?
К. Коваль. Адвокатура – це інтелігенція. В української адвокатури велика історія і славні професійні традиції. Я переконана, що в умовах сучасної України значні досягнення вітчизняної адвокатури будуть примножені, а її роль — неухильно зростатиме.
Ми разом ідемо в майбутнє і здатні піднятися на історичну висоту і зрозуміти, що представляємо найбільший, гідний, сильний і дієвий інститут – адвокатуру. Історія дає нам, можливо, останній шанс створити єдину і непорушну адвокатуру.
Слід прописати і лобіювати соціальні гарантії адвокатам, посилити гарантії професійної діяльності. Необхідно направити пропозиції щодо змін до Податкового кодексу з урахуванням ультиматумів, які будуть викладені Національною асоціацією адвокатів державі, якщо лідери адвокатури будуть впливові, переконливі та матимуть підтримку всієї багатотисячної армії адвокатури.
На черговому етапі реформи потрібно спільно з колегами розробити та прийняти Програму реформування адвокатури, визначивши конкретні заходи, терміни їх виконання та виконавців, внести зміни в діючі закони та інші нормативно-правові акти відповідно до загальновизнаних міжнародних норм і стандартів, а також прийняти нові акти НААУ.
На другому етапі мають відбутися основні інституційні перетворення. На третьому, заключному, етапі необхідно впровадити нормативно-правовий та науково-методичний супровід функціонування оновленої адвокатури. Сьогодні як ніколи потрібні фундаментальні дослідження щодо законодавчого забезпечення подальшої реформ адвокатури.
Підтримка всієї адвокатури в період реформування буде не тільки ефективною, а й символічною. Вона дасть надію на те, що цей правовий острів створить великий незалежний материк, на якому права асоціюватимуться не з привілеями одних і обов’язками інших, а із законом і правопорядком, захистом прав громадян та незалежністю високофахових адвокатів.
Висловлюю щиру вдячність усім колегам, які нам допомагали у непростий перший рік, і тим, що весь час прискіпливо аналізували і критикували діяльність керівництва НААУ. Сподіваюся, надалі перших буде значно більше, ніж других.
Завершуючи, хочу процитувати та доповнити відому відповідь на вічне питання: «У чому сила?» — Сила у правді, а для інтелектуальної еліти адвокатури – у правді, захищеній силою розуму.
Розмову вів Леонід Лазебний,
головний редактор
