У Верховній Раді зареєстровано проекту Закону України № 8280від 17.04.2018 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення засади змагальності)».
Судочинство в України повинно відбуватися з дотриманням основних засад, передбачених Конституцією України: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Однак, в дійсності, на жаль, це часто не так, — йдеться в пояснювальній записці до документу.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подачу до суду речей, документів та інших доказів, клопотань, скарг, згідно статті 22 Кримінального процесуального кодексу України. Однак, особливістю отримання доказів у досудовому розслідуванні слідчим чи прокурором є тимчасове обмеження конституційних прав людини, в окремих випадках можуть застосовуватися заходи примусу (наприклад, при проведенні огляду, обшуку житла, обслідуванні особи, відібранні біологічних зразків, у разі їхньої відмови в добровільному наданні, застосовується примус).
Сторона захисту, на відміну від сторони обвинувачення, такими владними повноваженнями не наділена, вона має право ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій, може витребувати та отримувати копії документів, відомостей, висновки експертів, ревізій, актів перевірок, за статтею 93 Кодексу.
Реалізація прав сторони захисту забезпечується положеннями статті 220 Кодексу, якою встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого та його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання та задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особі, яка, власне, заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.
Слідчий, прокурор можуть не задовольнити таке клопотання сторони захисту. Відповідно до статті 303, 306 Кодексу, відмову слідчого, прокурора можливо оскаржити в слідчого судді. Проте згідно зі статтями 307, 309 Кодексу, рішення слідчого судді не оскаржується. Отже, дана норма є порушенням Конституції України, статті 22 Кодексу. В той же час, це порушує статтю 24 Кодексу, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Відповідно до «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17, в 2015 році були подані в місцеві суди скарги на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – 1566, з них повернуто – 100, задоволено всього 523. Отже, 2/3 скарг не задоволено. Оскільки рішення слідчого судді з вказаної теми не можливо оскаржити, то сторони втрачають шанс вимагати від слідчого, прокурора вчинення певних розшукових дій. Як наслідок, виникає проблема в реалізації процесуальних прав громадян.
Отже, для забезпечення рівності сторін в кримінальному процесі, потрібно вирішити проблему неможливості подальшого оскарження відмови в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій. Саме це дозволяє зробити вказаний законопроект.
Прийняття законопроекту забезпечить реалізацію права на подачу доказів сторонами, а також на рівноправне оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
До того ж, підтримка законопроекту гарантуватиме основні засади судочинства, закріплені в Конституції України, а громадяни отримають можливість реалізувати право на справедливий кримінальний процес.
