Як пишуть у розумних словниках, єдність – це тісний зв’язок, згуртованість, цілісність, неподільність. Чи можна сказати, що українська адвокатура має щось спільне з цим словом? Очевидно, поки що ні. Останні події, які відбулися в Будинку кіно у Києві 6.08.2016 р., є яскравим прикладом «ідеологічного» протистояння – протистояння, якого не має бути.
Нагадаємо, що згідно з Рішенням Ради адвокатів України від 11.06.2016 р. №155, було скликано позачергову конференцію адвокатів м. Києва з порядком денним, який серед іншого містив такі питання: про обрання Голови та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва; про затвердження штатного розпису та кошторису КДКА м. Києва; про невиконання Радою адвокатів м. Києва деяких рішень Ради адвокатів України. Іншими словами, таким чином мала бути проголошена недовіра чинному складу КДКА м. Києва з усіма наслідками, що випливають.
Однак не так сталося, як гадалося. Ще на стадії реєстрації делегатів було очевидно, що без сюрпризів не обійдеться. На третій поверх Будинку кіно пускали лише тих адвокатів, які значилися у списку, опублікованому на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України. До мордобію не дійшло, але про всяк випадок хлопців зі спортивною статурою вистачало. Інші адвокати теж реєструвалися і мали змогу зібратися у залі, але на другому поверсі. Таким чином паралельно відбулося дві конференції: на третьому поверсі під головуванням Юрія Михальського, на другому – Інни Рафальської. При цьому адвокати зі списків НААУ безперешкодно могли прийти і на конференцію, яку очолила пані Рафальська.
Власне, організаційний рівень теж відрізнявся. За той час, поки адвокати на третьому поверсі дійшли до моменту обміну реєстраційних посвідчень на мандати, адвокати з другого поверху практично закрили конференцію, розглянувши питання порядку денного. Та й різниця в кількості делегатів була суттєвою. Так, на очолюваній паном Михальським конференції був зареєстровано 82 делегати. До участі в паралельній конференції зареєструвались та отримали мандати 170 з 195 делегатів.
Але поки І. Рафальська й інші делегати та запрошені адвокати вимовляли палкі промови, які, між іншим, надихнули делегатів майже одностайно голосувати по всіх питаннях, деякі колеги з третього поверху почали залишати конференцію. До того ж вони відмовлялися отримувати мандат, вимагаючи занесення цієї інформації до протоколу. Як виявилося, в адвокатів виникло чимало питань щодо рішення організаційного комітету, відповідно до якого збори адвокатів Солом’янського, Шевченківського, Подільського районів м. Києва визнано такими, що не відбулися. Зрештою, в роботі позачергової конференції адвокатів столиці, що відбувалася на третьому поверсі Будинку кіно, оголосили перерву.
Натомість, як з’ясувалося, колективний розум колег на другому поверсі – надзвичайно могутня сила. Майже за три години їм вдалося розглянути питання порядку денного та прийняти рішення.
По-перше, відповідно до рішення конференції, було встановлено, що підстави для обрання нового складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва відсутні. Підтверджена повноважність складу КДКА м. Києва, обраного на установчій конференції адвокатів м. Києва 12.10.2012р., 29.01.2015р., згідно з вимогами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також правомірність прийнятих рішень у період з 2012 р. по 2016 р. Схвалено прийняті рішення Комісії та Ради.
По-друге, висновки тимчасової комісії РАУ рішенням конференції визнано безпідставними та некомпетентними, а також було зафіксовано, що робота Ради адвокатів м. Києва проходила без порушень чинного законодавства. По-третє, вирішено звернутись до Служби безпеки України у зв’язку з діями окремих посадових осіб Ради адвокатів України, організаційного комітету, спрямованими на підрив основ правової системи України, авторитету адвокатури України в особливо важливий період проведення судової реформи та реформування суміжних інститутів. По-четверте, вирішено ініціювати створення організаційного комітету зі скликання з’їзду адвокатів України.
Однак, враховуючи досвід спілкування між адвокатами та складну ситуацію в адвокатському самоврядуванні, не можна виключати, що буде не одне судове засідання, де адепти кожної з конференцій почнуть переконувати суд і суспільство у тому, що саме їхня конференція була легітимною, а рішення колег необхідно визнати незаконними тощо.
Разом з тим, варто зазначити, що окрім роз’єднаності, ці конференції засвідчили й іншу тенденцію, яка полягає у розумінні деякими адвокатами кричущої необхідності у змінах. Зокрема, в ментальних змінах, у розумінні адвокатами своєї ролі в державі та суспільстві, а також у сприйнятті цінностей, які має сповідувати адвокатура, адже це невіддільна складова судової реформи, особливо в частині запровадження виключного права адвокатів на представництво в суді. Але поки адвокати будуть збиратися на різних поверхах, змін в адвокатурі не буде. Усвідомлюючи чи ні, але такими діями вони дестабілізують ситуацію та шкодять професії. А реформа… Реформа проходить повз.
