Антимонопольний комітет України надав роз’яснення щодо застосування законодавства у сфері державної допомоги на надавачів послуг теплопостачання (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії).Ці роз’яснення не охоплюють такі сфери, як виробництво електричної енергії, постачання природного газу тощо.
Про це повідомляє пресслужба АМКУ.
Із загальної кількості повідомлень про надання державної допомоги ті, що стосуються сфери теплопостачання складають близько 30 %. Таке фінансування може надаватися у різних формах (переважно це субсидія, гарантія, поточні та капітальні трансферти) та на різні заходи в сфері теплопостачання як коштом держбюджету так і з місцевих ресурсів.
Спираючись на практику, сформовану на основі аналізу державної підтримки у сфері теплопостачання, Комітет визначив, що:
1. Підтримка суб’єктів господарювання, що за сферою своєї діяльності віднесені до суб’єктів природних монополій, в частині транспортування теплової енергії, не є державною допомогою, якщо кумулятивно дотримано умови, викладені у пункті 188 Повідомлення Європейської комісії щодо поняття державної допомоги згідно зі статтею 107 (1) Договору про функціонування Європейського Союзу.
У разі виконання усіх умов, така підтримка не є державною допомогою, оскільки виключається критерій – щодо спотворення конкуренції, оскільки на ринку надання послуг із транспортування теплової енергії у суб’єкта господарювання немає конкурентів.
2. Відповідно до статті 6 Закону України «Про природні монополії» господарська діяльність з виробництва та постачання теплової енергії належить до суміжних ринків, які можуть бути потенційно конкурентними. Послуги з постачання теплової енергії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2018№ 420 віднесено до переліку послуг, що становлять загальний економічний інтерес.
Відтак підтримка суб’єкта господарювання, що надає такі послуги не є державною допомогою, якщо кумулятивно дотримано умови критеріїв Altmark.
3. У разі недотримання критеріїв Altmark, застосовується рішення Комісії ЄС про застосування частини другої статті 106 Договору про функціонування Європейського Союзу до державної допомоги у вигляді компенсації за обслуговування населення, що надається певним суб’єктам господарювання, що несуть відповідальність за надання послуг загального економічного значення від 20 грудня 2011 року (2012/21/ЄС).
Відповідно до цього рішення, зобов’язання щодо надання послуг загального економічного інтересу повинно містити:
- зміст і тривалість зобов’язань щодо надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
- назву суб’єкта господарювання і, де це необхідно, територію, на яку поширюються його послуги;
- характер будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано державним органом влади суб’єкту господарювання щодо ПЗЕІ;
- методику розрахунку компенсації, контролю та перегляду компенсації;
- механізм для уникнення і повернення надмірної компенсації;
- посилання на рішення або сукупність рішень, де визначено зазначені зобов’язання.
Така підтримка суб’єкта господарювання є допустимою державною допомогою для конкуренції.
