Банк несанкціоновано списав із рахунку кошти, одна частина з яких – власні кошти позивача, друга – кредитні кошти. Позивач повідомив про це банк і правоохоронні органи.
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Рішеннями судів із банку на користь позивача було стягнуто переказані неналежному отримувачу кошти позивача, пеню, 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання з повернення коштів та інфляційні втрати.
Проте банк не повернув зазначених коштів, звернення до відповідача для позасудового врегулювання спору не дали позитивного результату, натомість банк безпідставно нараховував позивачеві значні суми процентів, штрафів, пені за кредитом.
Тож позивач, посилаючись, зокрема, на положення ст. 651 ЦК України, просив суд розірвати договір банківського рахунку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив у силі резолютивну частину судових рішень попередніх судів, якими задоволено позов, змінивши правове обґрунтування, з огляду на таке.
Позивач посилався на те, що банк порушив умови договору, завдав йому шкоди та значною мірою позбавив того, на що він розраховував при укладенні договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у разі істотного його порушення другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Питання про істотність порушення повинне вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Частина 2 цієї статті визначає, зокрема, підстави та умови розірвання договору за таких обставин за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Судовими преюдиційними рішеннями встановлено, що банк здійснив несанкціоноване списання коштів із рахунку позивача.
Верховний Суд погодився з оцінкою судами попередніх інстанцій істотності допущених банком порушень з огляду на те, що внаслідок проведення банком несанкціонованої клієнтом транзакції позивач на тривалий час (понад три роки) був позбавлений можливості повною мірою користуватися банківськими послугами, передбаченими договором, та розпоряджатися своїми коштами, які не були йому повернуті навіть після ухвалення відповідного судового рішення.
За таких обставин наявні передбачені ч. 2 ст. 651 ЦК України правові підстави для розірвання договору судом на вимогу позивача як однієї із сторін цього договору.
Разом із тим, пославшись також на ст. 652 ЦК України як підставу для розірвання договору, суди не врахували, що позивач не заявляв вимог про розірвання договору з підстав істотної зміни обставин, а допущені банком порушення умов договору, констатовані судовими рішеннями, які набрали законної сили, не є в розумінні ст. 652 ЦК України зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
